Валентин Кудрицкий - Квітка кохання
Здесь есть возможность читать онлайн «Валентин Кудрицкий - Квітка кохання» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Издательство: Профі, Жанр: Поэзия, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Квітка кохання
- Автор:
- Издательство:Профі
- Жанр:
- Год:2011
- Город:Київ
- ISBN:978-966-2398-10-6
- Рейтинг книги:4 / 5. Голосов: 2
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Квітка кохання: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Квітка кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
"Поки серце б'ється" - так відверто перед читачами зізнається автор нової збірки. І це - не просто слова, це його життєве кредо: творити за принципом "жодного дня без нового рядка."Автор дуже плодовитий, бо за досить короткий строк вже видав "на - гора" чотири збірки поезій. В них він уміло представив все розмаїття поетичних жанрів - лірику, гумор, сатиру. Окремо вийшли книжечки для дітей.
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
Квітка кохання — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Квітка кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
ЯК ПОПАСТИ В КИЇВ?
Тільки ліг я відпочить,
Сон мені приснився,
Ніби я десь у Ташкенті,
В місті, заблудився.
І весь день ходжу-тиняюсь
І шукаю киї,
І весь час в когось питаю,
Як попасти в Київ?
Там чемненько посміхнулись,
Глянули на небо:
-Щоб тобі попасти в Київ,
То проснутись треба!
18.4.2004 р.
НА ТВОЇЙ КРАСІ
На твоїй красі дівочій
Хто вже тільки не катавсь,
А тому уже й не дивно
Що у мене й не піднявсь.
8.8.1989 р.
НЕ БУДІТЬ ЛЮДИНУ!
Були колись свята і були неділі,
І були в нас танці, жарти всі на всіх,
А сьогодні люди ніби подуріли,
Бо який без чарки може бути сміх?
А колись те зілля всіх нас веселило
І людей збирало в свято за столи,
І старим те зілля душу молодило,
І були здоровими хлопці, як воли.
Ну а зараз тільки на вустах робота,
І куди не підеш, скрізь – вай-вай, вай-вай!
Бо в начальства вічно рот, як в кашалота,
І чим більш даєте, більш кричить: – Давай.
Вже не чути сміху і не чути жартів.
Ну, хіба що в клубі або десь в кіно.
Й то, ви вибачайте, що скажу на вухо,
Будуть так сміятись, щоб не чув ніхто.
І усе це ніби робиться для нас, мов,
Але так, аби нас всіх не розбудить,
Щоб справлять не стали люди іменини,
Бо, не дай Бог, стануть більш від шефа пить...
Вже у власній хаті я сиджу, як злодій,
І боюсь до хати запросить гостей,
Бо, не дай Бог, раптом хтось ще заспіває,
А тут чорт «тверезих» принесе властей.
А колись тим зіллям світ весь веселили,
А сьогодні шкуру за те зло деруть,
О, де тільки люди в нас беруть ту силу
Щоб все це не бачить і все це не чуть?
А навіщо й справді всім робочим вина?
Й ті нетрадиційні жарти, і той блуд?
Бо, гляди, як вип’є, піде до дружини,
Ну а як же з планом завтра йому буть?
Тож, яке тут свято, як вже не до сексу,
І про що тут мріять, коли все болить?
Як дружина хоче з мужем покохатись
Ну а той, пробачте, на завод спішить.
Колись люди в свято діток не робили,
Бо зачати в п’янці – то найтяжчий гріх,
Тому ідіотів в нас і не родили,
Хоч вина й горілки в нас було на всіх.
8.11.1987 р.
ХОДИТЬ ЮНІСТЬ МОЯ
Ти повз мене пройшла
І пішла, і пішла.
Я на тебе дивлюсь:
– Ходить юність моя.
Граціозна, як лань,
І як вітер – легенька.
Милим дотиком зір
Ти торкнулась тихенько.
І відразу відчув
Я в душі дикий голод,
Й за тобою побіг
І забувся про холод.
28.5.1987 р.
ЕНЕРГІЯ ДОБРА
Любов – це спалах, так би мовить,
Який не в силах приховать,
Бо якщо спалах той горить,
Його нічим вже не прикрить!
Любов, вона – це вічна гра,
Бо в ній енергія добра.
І не шукайте краще діло
Ніж те, що проситься у тіло.
Бо як гормони польку грають,
Й царівни ноги розставляють.
8.1.2005 р.
ЯКЩО ВЗЯВ ГВИНТІВКУ
Не виную пацанів я, хоч скажу відверто,
Що усі убивці в світі мусіли б померти,
Будь то буде Президент він, будь то політрук,
Якщо взяв гвинтівку до своїх він рук.
26.2.1995 р.
ЯК ВСІ ДО ТЕБЕ ПРИЙДУТЬ. .
Як всі прийдуть до тебе, Боже,
Що з ними будеш ти робить?
Куди ж їх всіх ти спать положиш?
І чим їх будеш ти кормить?
26.2.1995 р.
ЛОЗУНГ БРАТВИ
Вижать, роздіть і обскубти –
От лозунг нашої братви.
Адже ми всі повинні їм,
А що ж вони повинні всім?
Були часи на Україні,
Що всі були, як бедуїни.
Подобалось царю Миколі,
Щоб жіночки ходили голі.
Був час коли кричали «SOS»,
Це пам’ятають старожили,
Коли держава, як насос,
Тягла з усіх останні жили.
26.2.1995 р.
КОНОВАЛ
На замовлення ніколи
І не думаю писать,
На замовлення хто пише –
Тих потрібно в шию гнать.
А із бідних дерти гроші
Зможе тільки коновал,
А тому усіх, хто жадний,
Не запрошують на бал.
А хапун провидцем бути
Той не зможе аж ніяк.
Бо хто люд роззути може,
Той – страшніший, як хижак.
27.9.2007 р.
Я ЗВЕРТАЮСЬ ДО ВАС
Я звертаюсь до вас, поетеси й поети,
Про що пишете ви, хто вам теми дає?
Бо здається мені, що ви в небі літаєте,
Де немає людей, де ніхто не живе.
Оті вази, що грієте ви біля серця,
Й запоумний, як сміх Дімин, оксюморон,
Наганяють на мене таке скукотище,
Що відразу душа поринає десь в сон.
Може ждете похвал: – Ай да Петя, ну й геній!
Може ждете похвал? – Ай, да Діма – мудрець!
Та таке написать можуть в полі й олені
І телята, що йдуть по грядках навпростець.
Опустіться з небес та пройдіть по землі,
Та погляньте на поле, на ліс, на гаї,
На сестер і братів, на їх лиця святі,
Що не мають чим дихать і що їсти в житті.
Читать дальше
Тільки ліг я відпочить,
Сон мені приснився,
Ніби я десь у Ташкенті,
В місті, заблудився.
І весь день ходжу-тиняюсь
І шукаю киї,
І весь час в когось питаю,
Як попасти в Київ?
Там чемненько посміхнулись,
Глянули на небо:
-Щоб тобі попасти в Київ,
То проснутись треба!
18.4.2004 р.
НА ТВОЇЙ КРАСІ
На твоїй красі дівочій
Хто вже тільки не катавсь,
А тому уже й не дивно
Що у мене й не піднявсь.
8.8.1989 р.
НЕ БУДІТЬ ЛЮДИНУ!
Були колись свята і були неділі,
І були в нас танці, жарти всі на всіх,
А сьогодні люди ніби подуріли,
Бо який без чарки може бути сміх?
А колись те зілля всіх нас веселило
І людей збирало в свято за столи,
І старим те зілля душу молодило,
І були здоровими хлопці, як воли.
Ну а зараз тільки на вустах робота,
І куди не підеш, скрізь – вай-вай, вай-вай!
Бо в начальства вічно рот, як в кашалота,
І чим більш даєте, більш кричить: – Давай.
Вже не чути сміху і не чути жартів.
Ну, хіба що в клубі або десь в кіно.
Й то, ви вибачайте, що скажу на вухо,
Будуть так сміятись, щоб не чув ніхто.
І усе це ніби робиться для нас, мов,
Але так, аби нас всіх не розбудить,
Щоб справлять не стали люди іменини,
Бо, не дай Бог, стануть більш від шефа пить...
Вже у власній хаті я сиджу, як злодій,
І боюсь до хати запросить гостей,
Бо, не дай Бог, раптом хтось ще заспіває,
А тут чорт «тверезих» принесе властей.
А колись тим зіллям світ весь веселили,
А сьогодні шкуру за те зло деруть,
О, де тільки люди в нас беруть ту силу
Щоб все це не бачить і все це не чуть?
А навіщо й справді всім робочим вина?
Й ті нетрадиційні жарти, і той блуд?
Бо, гляди, як вип’є, піде до дружини,
Ну а як же з планом завтра йому буть?
Тож, яке тут свято, як вже не до сексу,
І про що тут мріять, коли все болить?
Як дружина хоче з мужем покохатись
Ну а той, пробачте, на завод спішить.
Колись люди в свято діток не робили,
Бо зачати в п’янці – то найтяжчий гріх,
Тому ідіотів в нас і не родили,
Хоч вина й горілки в нас було на всіх.
8.11.1987 р.
ХОДИТЬ ЮНІСТЬ МОЯ
Ти повз мене пройшла
І пішла, і пішла.
Я на тебе дивлюсь:
– Ходить юність моя.
Граціозна, як лань,
І як вітер – легенька.
Милим дотиком зір
Ти торкнулась тихенько.
І відразу відчув
Я в душі дикий голод,
Й за тобою побіг
І забувся про холод.
28.5.1987 р.
ЕНЕРГІЯ ДОБРА
Любов – це спалах, так би мовить,
Який не в силах приховать,
Бо якщо спалах той горить,
Його нічим вже не прикрить!
Любов, вона – це вічна гра,
Бо в ній енергія добра.
І не шукайте краще діло
Ніж те, що проситься у тіло.
Бо як гормони польку грають,
Й царівни ноги розставляють.
8.1.2005 р.
ЯКЩО ВЗЯВ ГВИНТІВКУ
Не виную пацанів я, хоч скажу відверто,
Що усі убивці в світі мусіли б померти,
Будь то буде Президент він, будь то політрук,
Якщо взяв гвинтівку до своїх він рук.
26.2.1995 р.
ЯК ВСІ ДО ТЕБЕ ПРИЙДУТЬ. .
Як всі прийдуть до тебе, Боже,
Що з ними будеш ти робить?
Куди ж їх всіх ти спать положиш?
І чим їх будеш ти кормить?
26.2.1995 р.
ЛОЗУНГ БРАТВИ
Вижать, роздіть і обскубти –
От лозунг нашої братви.
Адже ми всі повинні їм,
А що ж вони повинні всім?
Були часи на Україні,
Що всі були, як бедуїни.
Подобалось царю Миколі,
Щоб жіночки ходили голі.
Був час коли кричали «SOS»,
Це пам’ятають старожили,
Коли держава, як насос,
Тягла з усіх останні жили.
26.2.1995 р.
КОНОВАЛ
На замовлення ніколи
І не думаю писать,
На замовлення хто пише –
Тих потрібно в шию гнать.
А із бідних дерти гроші
Зможе тільки коновал,
А тому усіх, хто жадний,
Не запрошують на бал.
А хапун провидцем бути
Той не зможе аж ніяк.
Бо хто люд роззути може,
Той – страшніший, як хижак.
27.9.2007 р.
Я ЗВЕРТАЮСЬ ДО ВАС
Я звертаюсь до вас, поетеси й поети,
Про що пишете ви, хто вам теми дає?
Бо здається мені, що ви в небі літаєте,
Де немає людей, де ніхто не живе.
Оті вази, що грієте ви біля серця,
Й запоумний, як сміх Дімин, оксюморон,
Наганяють на мене таке скукотище,
Що відразу душа поринає десь в сон.
Може ждете похвал: – Ай да Петя, ну й геній!
Може ждете похвал? – Ай, да Діма – мудрець!
Та таке написать можуть в полі й олені
І телята, що йдуть по грядках навпростець.
Опустіться з небес та пройдіть по землі,
Та погляньте на поле, на ліс, на гаї,
На сестер і братів, на їх лиця святі,
Що не мають чим дихать і що їсти в житті.
Читать дальше
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
Похожие книги на «Квітка кохання»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Квітка кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Люба Клименко
Кемерон Доукі
Олександр Гаврош
Галина Горицька
Галина Горицька
Валентин Чемерис
Отзывы о книге «Квітка кохання»
Обсуждение, отзывы о книге «Квітка кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.