Валентин Кудрицкий - Квітка кохання

– Партію не судять!
То й безчинствують, як хочуть,
Ті нікчемні люди.
Ні за що не відповідають,
У всіх хата скраю,
І на всіх нас поглядають,
Як вовки на Раю.
То десь газ в Уфі підірвуть,
В морі втоплять пароплав,
То десь потяг в прірву кинуть,
Щоб дурний Іван не спав.
То кричать: – Євреїв бити! –
Мов від них ота біда,
Що моря в нас по коліна
І холодна в них вода.
24.2.1990 р.

ЯКЩО НЕ ЇВ ЦИБУЛІ
Хай би щоб не говорили
Всі на тебе люди,
Та як ти не їв цибулі –
То й смердіть не будеш.
16.5.2002 р.

ПРОФЕСІОНАЛИ
Хтось ніби викачує душу з тіла –
Така журба.
Невже не сьогодні-завтра
Мені труба?
Розум немов кудись подівся,
Певно – гаплик.
Стою і думаю:
Куди ж він зник?
Бо ж розум, це те, що вічне,
Бо тільки він
Панує над світом, над містом,
Немов церковний дзвін.
Бо тільки там, де Розум,
Світ матеріальний,
Хоч нам завжди доводили,
Що він – ідеальний.
Та де ж вони, ті ідеали, де?
І невже це є та отара
Яку наша партія веде?
І невже це ті, що світ перевернули
Догори ногами,
А самі повтікали, неначе таргани?
Це ті, що зробили державу під себе,
А нам-бідакам
Ще не встигли закрити очі,
Щоб ми всі дивились на хліб і ковбасу
Через ширмочку,
Як зорі через хмарки опівночі.
Отож бо і маємо те, що маємо:
Не збираємось, не співаємо.
А щоб більше думали, а менше дрімали,
То може б сьогодні і ми панували.
Тому вже сьогодні ми вимираємо,
Бо честі і міри, і Бога не знаємо,
Бо стали в нас всі, як вовки і шакали,
Бо всіх нас ведуть в Царство Вічності –
Януковичі, Мойші і Професіонали.
16.1.1999 р.

А ВОЛОШКИ ВІДЦВІТАЮТЬ
А волошки відцвітають
Й цвіт летить, як в небі птах.
Підем, мила, поблукаєм,
І про свій забудеш страх.
Там почуєш перепілку,
Що гукає: – Йдіть сюди!
Й нам заграє на сопілку
Над ставком, біля води.
26.9.1983 р.

ШОВІНІСТ
Дивлюсь на цього шовініста –
Фашист з квиточком комуніста.
26.9.1983 р.

ТО – ВЕЛИКА, ТО – МАЛА
Голова болить від горя,
Ходить ходором душа,
Бо з якою не піду я,
То – велика, то – мала.
26.9.1983 р.

НАБРИДЛО ХОВАТИСЬ
Може вірші вже в останнє
Вам читаю я, простіть,
Скільки ж можна перед вами,
Як побачу вас, тремтіть?
26.9.1983 р.

У КРАЇНІ ДУРНІВ
Вибирали всі Петренка,
А пройшов, бач, Іванов,
Тільки в нас таке можливе
У країні «дураков».
1.7.2004 р.

ГОДІ БРИТИСЬ!
Куди не глянеш – скрізь злодії,
Куди не глянеш – скрізь горить,
Пора б і честь мать, добродії,
І скільки ж можна люд дурить?
19.6.2004 р.

ЛИЦАРІ НАРОДНІ
Розумних всі у нас бояться,
Але найбільше ті пани,
Які під себе «нерестяться»,
Й живуть, як в полі бур’яни.
Порядних в нас не терплять сери,
Бо для начальства то – погром,
Тому й старають їх відправить
На снікерс чи «металолом».
Але ці люди не старіють,
Хоч і на Півночі живуть,
Й перекривають шлях стихіям,
І наші душі бережуть.
Тому і в пам’яті народній,
Вони як лицарі живуть.
Залиш панів ти на Планеті,
Таке вам зможуть натворить,
Що і життя не хватить в людства,
Щоб знов Планету відродить.
23.11.1988 р.

РУКИ АЖ СВЕРБЛЯТЬ
На замовлення хто пише,
Якщо правду вам сказать,
Так і хочу всім по разу!..
Руки просто аж сверблять.
14.11.1988 р.

ОСІНЬ В ПОЛІ
Заманила осінь в поле
І мене стернею коле.
14.11.1988 р.

ПІТИ Б ДЕСЬ В ЛУГ
Піти б з тобою й покачатись
Серед вербичок і беріз
І до цицьок твоїх добратись,
Як до сметанки кіт Маркіз.
О, як би я до них припався,
Це неможливо описать!
Я б в тій красі весь вік купався,
Якби такі я міг «придбать».
О, як завжди я заздрив вітру,
І це непросто так сказать,
Бо тільки він кого захоче,
Того і буде цілувать.
26.5.1978 р.

ВСІ МАДОННИ НЕЗАЛЕЖНІ...
Всі мадонни незалежні,
І до того ж – всі круті,
Їм потрібні не тутешні,
А приїзджі крутії.
22.5.2001 р.

ЛЮБОВ І НЕНАВИСТЬ
Дивно якось в світі в нас ведеться,
Що якщо хтось б’ється – всі в кущі,
А якщо цілуються, то ладні
Кожного огріти по башці.
Звідки оті монстри появились,
Що любов готові очорнить?
Чи ж вони від вовка народились,
Чи самі не можуть вже любить?
Бо людей, що любляться й кохаються,
Ладні їх відгепать прямо тут,
Тільки лиш за те, що ті всміхаються,
Що вони в обнімочку ідуть.
14.11.1988 р.

ЯКЩО КОХАНИЙ СПИТЬ?
Якщо твій коханий спить,
Хто ж діток… буде робить?
Читать дальше