Валентин Кудрицкий - Квітка кохання
Здесь есть возможность читать онлайн «Валентин Кудрицкий - Квітка кохання» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Издательство: Профі, Жанр: Поэзия, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Квітка кохання
- Автор:
- Издательство:Профі
- Жанр:
- Год:2011
- Город:Київ
- ISBN:978-966-2398-10-6
- Рейтинг книги:4 / 5. Голосов: 2
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Квітка кохання: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Квітка кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
"Поки серце б'ється" - так відверто перед читачами зізнається автор нової збірки. І це - не просто слова, це його життєве кредо: творити за принципом "жодного дня без нового рядка."Автор дуже плодовитий, бо за досить короткий строк вже видав "на - гора" чотири збірки поезій. В них він уміло представив все розмаїття поетичних жанрів - лірику, гумор, сатиру. Окремо вийшли книжечки для дітей.
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
"Душа тремтить як струни скрипки" - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: "Як хочеться в небо злетіти", але при цьому сильно відчуває "Тяжіння землі.
Відчуваючи "в душі приливи і відливи" до прекрасної статі - ЖІНКИ, "коли приходить любов," він захоплено вигукує: "Розіпну я серце на семи вітрах." Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. "Я п’ю любов з криниць кохання," бо його постійно охоплює сильна "Спрага кохання."
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
Це своє сильне почуття до ЖІНКИ він ще висловлює віршем "Я вдячний вам":
Так відчувати може тільки тонка натура - людина глибока із щирим серцем. Але його "Душа кричить" від несправедливості, усіх негативних явищ, які, як паразити, ще живуть серед нас.
Автор тривалий час працював на будовах Крайньої Півночі, а у вільний від роботи час писав поезії, оспівуючи красу природи цього краю. Багато творів він присвятив товаришам по роботі - будівельникам. Тому частина поезій збірки написані російською мовою.
Нова збірка "Квітка кохання" - багата цікавими знахідками, епітетами і синонінами, яскравими образами. Впевнений, що вона дасть читачеві позитивний заряд, викличе море емоцій і переживань, багатьох заставить задуматься над нашим буттям, сьогоденням.
Тож приємних вам вражень від нової зустрічі з автором.
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО, заслужений діяч мистецтв України.
Я счастлив тем, что я любил, В любви моє призванье, В любви все радости мои, И в ней - мои страданья.
Я вдячний вам, мої кохані, За ваші посмішки ясні, Які, неначе урагани, Живуть загадками в мені. Спасибі вам за пристрасть, ніжність, За все, що ви дали мені, Та перш за все за вашу вірність, За теплі ночі весняні. Спасибі вам, що всі ви різні,
Як у садку, як в лузі цвіт,
Що кожна з вас - то ціла вічність,
А разом всі ви- цілий світ!
Квітка кохання — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Квітка кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
«РІДНА ВЛАДА»
В нас міліція народна,
Що вже тут і говорить,
А за бакси й кусень сала
Хоч і батька зможе вбить.
А не дай Бог якась бабця
Стане салом торгувать,
То пани готові бабку
Ледве не четвертувать.
Ще не встиг наш Янукович
Навіть рік пропрацювать,
А ціна на гречку й цукор
Майже втроє, так сказать.
А як бабця схоче внукам
Щось за сало вторгувать,
То за те пани готові
І штанці з старої знять.
Ось попробуй ти щось власне
На базарі сам продать,
То тобі відразу скажуть,
Гріх державу обкрадать.
В нас воюють не з рвачами,
А з отими, що кують,
З тими, що не сплять ночами
І державу бережуть.
16.4.2010 р.
КОЛИ ІДЕ ДІВЧИНА
Йшла долиною дівчина,
Ніби Сонечко – ясна,
Ой, піду я, подивлюся,
Чи далеко ще весна?
2.2.1992 р.
ЯК ПТАХА СЛІД
Мабуть, в душі у вашій лід,
Бо я для вас, як птаха слід.
2.2.1992 р.
УКРАЇНА МОВЧИТЬ
Я б давно уже, їй-богу,
Перестав писать вірші,
Щоб Вкраїну так не дерли
Всім відомі торгаші.
Бо як гляну, як народ наш
Обдирають, як козу,
Так і хочеться вліпити
В першу чергу кермачу.
Ой, до чого і хитрющі
Ці пройдисвіти з двора,
А скажи ти їм щось проти,
Вас піднімуть на «ура!».
Від щедрот братви отеї –
Ні кола в нас, ні двора,
Та зате куди не підеш –
Скрізь жирує та... братва.
11.10.1992 р.
ЩЕДРА ДЕРЖАВА
Щедра в нас держава стала,
Гроші всім подобавляла,
Гроші то подобавляла,
А харчі собі забрала.
Ой, ти, гаю, гаю, гай,
Хоч кричи ти, хоч співай.
Грошей повну хату маю,
А від голоду вмираю..
Де ще є така держава
І такий пустий город,
Хто, пригляньтесь, нами править?
Де ж подівся наш народ?
Де дешеве м’ясо, масло?
Де поділася мука?
Грабувати вже відкрито
Почало всіх ЖИДЦК.
Українці, українці,
Схаменіться ж ви, дурні,
Як же можна Україну
Довіряти жидовні?!
12.1.1992 р.
СІРИЙ СУМ
Сірий сум, як вітер, свище,
В голові весь день гуде,
Що і жить не хочеш більше:
От куди нас «вождь» веде.
Скрізь, куди не підеш, – черги,
Де не глянеш – вороння,
Де ж ті лицарі чудесні,
Що за віру і царя?
1.2.1992 р.
ГЛЯНЬ, ЯКЕ НЕБО!
Глянь, яке над нами небо!
Глянь, як річенька біжить!
Хай тобі, моя кохана,
Все життя завжди щастить!
Щоб наш син завжди сміявся
І в житті завжди радів,
Що найкращу в світі мамку
Я йому колись зустрів.
1.2.1992 р.
КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЛЮБОВ
Таких губок, їй же Богу,
Ще не цілував,
І за них би я сьогодні
Все що маю, все б віддав!
3.2.1992 р.
КОЛИ ЗАКИПАЄ КРОВ
Коли в дівчини закипає кров
І полум’ям її палають очі,
То так і знай, що вже прийшла любов
І що вона вже не діждеться ночі.
2.2.1992 р.
В ДУШІ ПРИПЛИВИ
В душі припливи і відливи,
Як верби з полем шепотять,
І ніби чайки білокрилі
Весь день з твоїх грудей летять.
Та не питаю, чи кохаєш,
Й мене про це ти не питай,
А як не прийду я додому
То і мене ти не шукай.
Я теж люблю і Галю, й Тому,
В чужий залізти коровай.
Але не хочу йти додому,
Де не шумить веселий гай.
Бо ці розмови в нас про вірність,
То, знаю я, – суха трава,
То просто-напросто – наївність
І є не більше як слова.
А якщо станеш дорікати,
Що я хожу без тебе в гай,
То не ходи сама гуляти,
Або й мені не заважай.
2.4.1978 р.
ЖІНКА, ЯКА КОХАЄ
Люди вже сміються з тебе,
Що брешеш їм ти більш, ніж треба,
Бо не такі вони й дурні,
Щоб довірятися брехні.
Бо жінка та, яка кохає,
Вона із дому не втікає.
Ну а чужим бродяжкі раді,
Бо ті завжди, як на параді.
І можна їх і так, і… так,
Отож, чому б й не погулять?
Бо, якщо вам сказать до всього:
Їм, як й тобі – все до… одного.
Отож, живи і мовчки радуйсь,
Кради, люби і не оправдуйсь.
14.6.1978 р.
СТРАХ
В нас підлабузництво вже стало невід’ємним
І цим уже людей не здивувать,
Тож і не дивуйтесь, що лакеїв
Стали вже бидлом називать.
А бидло мусить працювати,
Бо в праці всі якраз вони,
Й навіщо знати їм про Ялту
Або Гавайські острови?
Бідних ніде не поважають,
То ж запитайте ви вождів,
Чому лакеїв виживають
Й на їх місця везуть жидів?
Й хоч ті не сіють і не віють,
Та, гляньте, як вони живуть!
А перед ними дурні мліють
І все, що мають, їм несуть.
І хоч бандити ті радіють,
Що нас загнали в Магадан,
Та ми він того не сірієм,
Бо пан, як справжній – скрізь він пан.
Й від того більш хохли мужніють
І ніби лицарі живуть,
Й перекривають шлях стихіям,
І Україну бережуть.
Читать дальше
В нас міліція народна,
Що вже тут і говорить,
А за бакси й кусень сала
Хоч і батька зможе вбить.
А не дай Бог якась бабця
Стане салом торгувать,
То пани готові бабку
Ледве не четвертувать.
Ще не встиг наш Янукович
Навіть рік пропрацювать,
А ціна на гречку й цукор
Майже втроє, так сказать.
А як бабця схоче внукам
Щось за сало вторгувать,
То за те пани готові
І штанці з старої знять.
Ось попробуй ти щось власне
На базарі сам продать,
То тобі відразу скажуть,
Гріх державу обкрадать.
В нас воюють не з рвачами,
А з отими, що кують,
З тими, що не сплять ночами
І державу бережуть.
16.4.2010 р.
КОЛИ ІДЕ ДІВЧИНА
Йшла долиною дівчина,
Ніби Сонечко – ясна,
Ой, піду я, подивлюся,
Чи далеко ще весна?
2.2.1992 р.
ЯК ПТАХА СЛІД
Мабуть, в душі у вашій лід,
Бо я для вас, як птаха слід.
2.2.1992 р.
УКРАЇНА МОВЧИТЬ
Я б давно уже, їй-богу,
Перестав писать вірші,
Щоб Вкраїну так не дерли
Всім відомі торгаші.
Бо як гляну, як народ наш
Обдирають, як козу,
Так і хочеться вліпити
В першу чергу кермачу.
Ой, до чого і хитрющі
Ці пройдисвіти з двора,
А скажи ти їм щось проти,
Вас піднімуть на «ура!».
Від щедрот братви отеї –
Ні кола в нас, ні двора,
Та зате куди не підеш –
Скрізь жирує та... братва.
11.10.1992 р.
ЩЕДРА ДЕРЖАВА
Щедра в нас держава стала,
Гроші всім подобавляла,
Гроші то подобавляла,
А харчі собі забрала.
Ой, ти, гаю, гаю, гай,
Хоч кричи ти, хоч співай.
Грошей повну хату маю,
А від голоду вмираю..
Де ще є така держава
І такий пустий город,
Хто, пригляньтесь, нами править?
Де ж подівся наш народ?
Де дешеве м’ясо, масло?
Де поділася мука?
Грабувати вже відкрито
Почало всіх ЖИДЦК.
Українці, українці,
Схаменіться ж ви, дурні,
Як же можна Україну
Довіряти жидовні?!
12.1.1992 р.
СІРИЙ СУМ
Сірий сум, як вітер, свище,
В голові весь день гуде,
Що і жить не хочеш більше:
От куди нас «вождь» веде.
Скрізь, куди не підеш, – черги,
Де не глянеш – вороння,
Де ж ті лицарі чудесні,
Що за віру і царя?
1.2.1992 р.
ГЛЯНЬ, ЯКЕ НЕБО!
Глянь, яке над нами небо!
Глянь, як річенька біжить!
Хай тобі, моя кохана,
Все життя завжди щастить!
Щоб наш син завжди сміявся
І в житті завжди радів,
Що найкращу в світі мамку
Я йому колись зустрів.
1.2.1992 р.
КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЛЮБОВ
Таких губок, їй же Богу,
Ще не цілував,
І за них би я сьогодні
Все що маю, все б віддав!
3.2.1992 р.
КОЛИ ЗАКИПАЄ КРОВ
Коли в дівчини закипає кров
І полум’ям її палають очі,
То так і знай, що вже прийшла любов
І що вона вже не діждеться ночі.
2.2.1992 р.
В ДУШІ ПРИПЛИВИ
В душі припливи і відливи,
Як верби з полем шепотять,
І ніби чайки білокрилі
Весь день з твоїх грудей летять.
Та не питаю, чи кохаєш,
Й мене про це ти не питай,
А як не прийду я додому
То і мене ти не шукай.
Я теж люблю і Галю, й Тому,
В чужий залізти коровай.
Але не хочу йти додому,
Де не шумить веселий гай.
Бо ці розмови в нас про вірність,
То, знаю я, – суха трава,
То просто-напросто – наївність
І є не більше як слова.
А якщо станеш дорікати,
Що я хожу без тебе в гай,
То не ходи сама гуляти,
Або й мені не заважай.
2.4.1978 р.
ЖІНКА, ЯКА КОХАЄ
Люди вже сміються з тебе,
Що брешеш їм ти більш, ніж треба,
Бо не такі вони й дурні,
Щоб довірятися брехні.
Бо жінка та, яка кохає,
Вона із дому не втікає.
Ну а чужим бродяжкі раді,
Бо ті завжди, як на параді.
І можна їх і так, і… так,
Отож, чому б й не погулять?
Бо, якщо вам сказать до всього:
Їм, як й тобі – все до… одного.
Отож, живи і мовчки радуйсь,
Кради, люби і не оправдуйсь.
14.6.1978 р.
СТРАХ
В нас підлабузництво вже стало невід’ємним
І цим уже людей не здивувать,
Тож і не дивуйтесь, що лакеїв
Стали вже бидлом називать.
А бидло мусить працювати,
Бо в праці всі якраз вони,
Й навіщо знати їм про Ялту
Або Гавайські острови?
Бідних ніде не поважають,
То ж запитайте ви вождів,
Чому лакеїв виживають
Й на їх місця везуть жидів?
Й хоч ті не сіють і не віють,
Та, гляньте, як вони живуть!
А перед ними дурні мліють
І все, що мають, їм несуть.
І хоч бандити ті радіють,
Що нас загнали в Магадан,
Та ми він того не сірієм,
Бо пан, як справжній – скрізь він пан.
Й від того більш хохли мужніють
І ніби лицарі живуть,
Й перекривають шлях стихіям,
І Україну бережуть.
Читать дальше
Тёмная тема
↓
↑
Сбросить
Интервал:
↓
↑
Закладка:
Сделать
Похожие книги на «Квітка кохання»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Квітка кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Валентин Кудрицкий
Люба Клименко
Кемерон Доукі
Олександр Гаврош
Галина Горицька
Галина Горицька
Валентин Чемерис
Отзывы о книге «Квітка кохання»
Обсуждение, отзывы о книге «Квітка кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.