Д’єго Калб - Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі

Stumbrys, T. та ін., “Induction of Lucid Dreams: A Systematic Review of Evidence”, Consciousness and Cognition , 21, 2012, pp. 1456-1475.

Umanath, S. та ін., “Sleepwalking through History: Medicine, Arts, and Courts of Law”, Journal of the History of the Neurosciences , 20, 2011, pp. 253-276.

Van Eeden, F., “A Study of Dreams”, Proceedings of the Society for Physical Research , 26, 1913, pp. 431-461; згодом передруковано в: Tart, C. T. (ed.), Altered States of Consciousness , Nueva York, Wiley, 1969, pp. 145-158.

Voss, U. та ін., “Waking and Dreaming: Related but Structurally Independent. Dream Reports of Congenitally Paraplegic and Deaf-Mute Persons”, Consciousness and Cognition , 20, 2011, pp. 673-687.

Walker, M. P., Stickgold, R., “Sleep, Memory and Plasticity”, Annual Review of Psychology , 57, 2006, pp. 139-166.

Webb, W., “Sleep as an Adaptive Response”, Perceptual and Motor Skills , 38, 1974, pp. 1023-1102.

Д’єго Калб народився 1985 року в Буенос-Айресі. Закінчив Буенос-Айреський університет, ліценціат з біології. Досліджував проблеми репродукції в Інституті біології та експериментальної медицини Національної ради наукових і технічних досліджень, а також проблеми раку в Інституті онкології «Анхель О. Роффо» Буенос-Айреського університету. Нині — доцент з біології та хімії в навчальних закладах різного рівня. Крім того, щоп’ятнадцять днів веде радіопрограму на науково-популярні теми.

diegoecalb@gmail.com

Ана Морено народилася 1983 року в провінції Місьйонес, однак в душі вважає себе уродженою жителькою Буенос-Айреса. Викладає філологію в столичному університеті і з 2004 року присвятила себе основам комунікації. Вела курси підвищення кваліфікації з письма в численних закладах і працювала редактором у газеті «Ла Насьйон» та різних корпоративних виданнях. Крім того, брала участь у видавничих проектах уряду міста Буенос-Айрес та секретаріату Програми запобігання наркотичній залежності й боротьби з обігом наркотиків. Нині — доцент з мови та літератури й редактор-фрілансер.

anainesmoreno@gmail.com

Родольфо Енріке Фогвілл (1941—2000) — аргентинський соціолог і письменник; посмертно вийшла його книжка «Велике вікно снів» — своєрідний щоденник образів, що поставали в його уяві і які він занотовував з тринадцяти років майже до самої смерті.

Густаво Сераті (1959—2014) — аргентинський рок-музикант, співак і композитор. — Тут і далі примітки перекладача .

«Ми створені із сновидінь» (Шекспір В. Буря, дія 4, сцена 1, переклад М. Бажана).

Алюзія на відому фразу з культового американського се­ріалу «Зоряний шлях»: «Space: the final frontier...».

Шекспір В. Гамлет, дія 3, сцена 1, переклад Г. Кочура.

Гіпнос — у давньогрецькій міфології бог сну; Сомнус — сон, дрімота ( лат .).

Морфей — у давньогрецькій міфології бог сновидінь.

Айзек Азімов (1920—1992) — американський письменник-фантаст, професор біохімії Бостонського університету.

«У наших снах більш правди, ніж в словах» — неточність авторів, це слова не брата Лоренцо, а Ромео (Шекспір В. Ромео і Джульєтта, дія 1, сцена 4, переклад І. Стешенко).

Легендарний співак аргентинського рок-гурту «Сумо». — Прим. авт .

«Космічним метеоритом» Марадону 1986 року назвав спортивний коментатор Віктор Уго Моралес.

Співчуття ( іт .) — традиційна назва картин і скульптур, на яких зображено зняття з хреста.

Вільзе Берні Вебб (нар. 1920) — американський психолог, дослідник природи сну.

Іан Освальд (1929—2012) — англійський психіатр, дослідник природи сну.

Варто додати, що цю фазу називають також ШРО (здогадайтеся, чому) або, в деяких випадках, фазою «швидкого сну» (оскільки хвилі, що йдуть від головного мозку, прискорюються) чи «парадоксального сну» (бо ми спимо, але деякі зони мозку здаються не сплячими). — Прим. авт.

Натаніел Кляйтман (1895—1999) — американський нейрофізіолог.

Юджин Асеринський (1921—1998) — американський нейрофізіолог, разом із Н. Кляйтманом відкривач фази швидкого сну.

Вільям Чарльз Демент (нар. 1928) — американський лікар, засновник Центру досліджень сну в Стенфордському університеті.

Ті, хто хотіли б дізнатися про ці процеси більш детально, можуть подивитися ілюстрації, вміщені в Додатку наприкінці цієї книги. — Прим. авт.

«Уракан» (букв. «Ураган») — аргентинський футбольний клуб, чемпіон країни 1973 року; Рене Гаусман, Мігель Бріндісі, Роке Аваллай, Карлос Бабінгтон, Омар Ларроса — гравці лінії нападу цього клубу.