Д’єго Калб - Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі

Допитливий розум людини не може існувати без інформації так само, як шлунок без їжі. Інформація живить, мотивує, надихає, веде по життю. Коли зникає інформаційна інтрига, переривається й зв’язок з життям. Дефіцит інформації (тобто стрес, страх), нудьга, депресія вбивають так само, як голод. Інформація весь час потребує обробки: необхідно впорядковувати потрібне, структурувати важливе, відновлювати втрачене, утилізувати зайве. Людині здається, що вона з цим справляється свідомо, але це лише міф. Ми приймаємо набагато більше інформації, ніж переробляємо та усвідомлюємо. Сигнали поступають як ззовні (від соціуму), так і з середини (від тіла), а ще від генома, індивідуального і колективного несвідомого, родової пам’яті, інтуїції тощо. Її обробка будить почуття та переживання, продукує мисленнєву діяльність, формує безліч асоціативних зв’язків, тобто створює додаткову інформацію на інформацію. Біти інформації проходять через людину, не фіксуючись її свідомістю. Потрібен надзвичайно потужний комп’ютер, аби кожну секунду стискати мільйони біт до дуже маленьких розмірів усвідомленого. (Порівняйте об’єми: щонайменше 10 млн біт на секунду сприйнятої інформації зводиться до 2—16 біт на секунду усвідомленої.) Тому природа не лишила нас напризволяще і вмонтувала в механізм сну і сновидіння чудовий інструмент обробки інформації, за допомогою якого можна принаймні зорієнтуватися в найважливішому. Отже, для здорового та повноцінного існування психіці людини, як і її тілу, щоночі доводиться відвідувати своє СТО — «ремонтну майстерню» сну.

Про цю дивовижну здатність снити та «зводити кінці з кінцями» у власних інформаційних архівах і йдеться в книжці Д’єго Калба та Ани Морено «Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі». Автори в живому розмовному стилі (мабуть, так легко, в натхненній бесіді, і створювалася сюжетна канва книжки) описують серйозні дослідження, роздумують над загадками та діляться з нами своїм баченням феномена сну та сновидіння. Діляться так, щоб кожен зрозумів та визнав значення цього геніального психічного пристосування.

Людині, звичайно ж, не байдуже знати, що вона робить уві сні, адже на це йде третина дорогоцінного часу життя. Однак складно повірити, що сон — це таке ж повноцінне функціонування нашого «я», як і після пробудження. Проблема саме в інформації, її надлишковість, перекіс та суперечності якраз і ліквідовує сон. Від того, як відбудеться нічне перезавантаження, залежить наше самопочуття та активність (інформація — це форма існування енергії). Тому не так денні здобутки, як нічний відпочинок гарантує активність, добрий настрій та відчуття щастя. Безсоння ж та нічні кошмари здатні зіпсувати не тільки сприйняття реальності, а й відібрати розум, а відтак — життя.

Колись, коли «хліба й видовищ» було не так багато, людство тішилося зі своїх снів, дослухалося до них і навіть, спираючись на них, приймало доленосні рішення. Можу припустити, що для психічної рівноваги то була «золота доба». Сновидінню дивувалися, вірили, уві сні печалилися, прощалися з рідними, доопрацьовували залишки денних переживань і уважно слідкували за своїми снами. Тепер, коли увагу людини поневолюють тисячі біт інформації, їй не до сновидінь, і навіть не до сну (людство хронічно недосипає, від чого й хворіє). Її свідомість займають інформаційні іграшки, відмовитися від них досить складно. Тож для багатьох основним змістом життя стає миготіння електронної точки на екрані телевізора, комп’ютера чи модного гаджета. Їм зазвичай не до снів, тому на них чатує виснаження — виснаження не тільки фізичне, а й душевне, а відтак духовне.

Для більшості з нас психіка річ безтілесна. Нею послуговуються, щоб вижити та добути матеріальні вигоди. Вона, як окуляри, через котрі можна бачити, не помічаючи їх.