Д’єго Калб - Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі

Щойно падіння припиняється, ми поринаємо в глибокий сон. У третій та четвертій фазі нас важче розбудити, а коли це вдається, ми дещо ошелешені та сонні. Як побачимо в останньому розділі, в такі моменти деякі нещасливці йдуть трохи прогулятися, інші здатні промовляти цікаві й викривальні монологи. Потім наш сон входить в особливу фазу, що дістала назву REM (абревіатура від rapid eye movement — швидкі рухи очей) [15] Варто додати, що цю фазу називають також ШРО (здогадайтеся, чому) або, в деяких випадках, фазою «швидкого сну» (оскільки хвилі, що йдуть від головного мозку, прискорюються) чи «парадоксального сну» (бо ми спимо, але деякі зони мозку здаються не сплячими). — Прим. авт. .

У REM-фазі очі роблять саккадичні (так називають дуже швидкі та різкі) рухи й активізуються чимало зон нашого мозку, які в попередніх фазах були притлумлені, як, приміром, деякі зони, пов’язані з пам’яттю й емоціями. В цій фазі також виробляється особливий тип хвиль, подібних до хвиль у стані неспання, і в цей же час існує більша вірогідність, що нам снитимуться сни.

Це відкриття REM-фази відбулося 1953 року, вірніше, тільки 1953 року, і ним ми завдячуємо двом науковцям Чиказького університету. Насправді все почалося набагато раніше, коли такий собі доктор Натаніел Кляйтман [16] Натаніел Кляйтман (1895—1999) — американський нейрофізіолог. спробував пояснити, як ми спимо, й у 1939 році надрукував книжку, що окреслила дослідження цієї проблеми: Sleep and Wakefulness («Сон і неспання»). Однак Кляйтман, як більшість учених, працював не сам. Йому допомагали двоє учнів, які невдовзі довели, що вони такі ж або й більш блискучі дослідники, ніж їхній учитель: Юджин Асеринський [17] Юджин Асеринський (1921—1998) — американський нейрофізіолог, разом із Н. Кляйтманом відкривач фази швидкого сну. та Вільям Демент [18] Вільям Чарльз Демент (нар. 1928) — американський лікар, засновник Центру досліджень сну в Стенфордському університеті. .

Асеринський годинами не виходив з лабораторії й так довго спостерігав людей, які спали там в ім’я науки, що помітив, що в певний момент їхні повіки рухаються дуже швидко, а в активності очей існує певна послідовність. Він розповів про своє відкриття Дементові, який за допомогою ЕЕГ (та будячи волонтерів, щоб запитати, чи їм щось снилося) довів, що ці рухи пов’язані з появою снів, і запропонував визначення різних фаз сну.

А куди рухаємося ми після REM? Ми повертаємося або майже повертаємося до початку: замість падати знову, ми переходимо безпосередньо до другої фази. Все це відбувається протягом обмеженого часу — стільки, скільки триває футбольний матч. Від тієї миті, коли ми заплющуємо очі, й до входження в чарівний світ REM, що розчиняє перед нами двері в незнані виміри, минають дев’яносто хвилин. Ті, кому не до вподоби один із найкращих у світі видів спорту, можуть використати цей час, аби трохи поспати, замість критикувати нашу пристрасть до видовища, під час якого двадцять двоє солідних панів бігають за одним м’ячем.

З плином часу все поліпшується (або погіршується, залежно від змісту наших сновидінь). Кожна наступна REM-фаза триваліша, а час міцного сну скорочується, аж поки майже зникає. І нарешті — оскільки все має свій кінець — ми прокидаємося.

Немає нічого кращого, ніж після виснажливого дня прийти додому, де на нас чекають з вечерею, а поївши, впасти в ліжко на м’який і пружний матрац. Звичайно, потрібна ще й дуже зручна подушка. Але чого ми не підозрюємо, так це того, що, поки наші очі заплющуються, в нашому тілі починаються зміни.

Холод, який ми часто відчуваємо серед ночі, спричинений тим, що під час фаз, які передують REM, тобто не-REM-фаз, температура нашого тіла лише трохи нижча за його температуру, коли ми не спимо. Натомість, коли ми входимо у REM-фазу, температура досягає свого мінімуму, і через те ми починаємо смикати ковдру, щоб краще укритися. У цей визначальний період сну ми також дихаємо більш часто й уривчасто.

Існують і інші відмінності між обома фазами. В серцево-судинній системі відбуваються зміни кров’яного тиску та серцевого ритму: ці перемінні величини більшають у різні моменти REM-фази і коли ми прокидаємося, й зменшуються у не-REM-фазі. Те саме відбувається з роботою симпатичної нервової системи, яка — хоч би скільки жартів це викликало — підтримує нас у стані боротьби-втечі, що дозволяє бути більш пильними, бігти швидше чи викликає приплив сил у критичних ситуаціях.