Вовк - Студії з української етнографії та антропології

*" Чубинський. op. cit., Хр. Вовком, op. cit.; A. Wertzzczynska, op. cit. Сумцов, очевидно, помилився, говорячи в своїй книжці про весільні обрядн. що коровай роблять дівчата (1881. ст. 135). У своїх дальших працях (ХлЪбъ і Т. д., ст. 61) він виправив цю помилку. В деяких місцевостях, однак, дівчат допускають, але не до приготуванни самого короввю, а тільки до приготування аксесуарів до нього,— хліба ріжних форм, що його печуть одночасно

A. Weresiczyfisk*. op. dt.

чужіло браитпп. потрібний каліш складають ? добровільний внесків yett «братії» Жінки, спільно куплене, нант, теля смертм чоловіка асе е власністю його роду та його бра итва {Matu Кдео-имскїй. Законь а обмчай на Кавказу Москва, І8ЖХ1, ст її). «Для молодого курда,— каже нииінй роайеький етнограф,— шлюб ut дуже трудна р*ч» бо ги ж ко самому зібрати все те, ши склала« викулне за молоду, але Ѣ такому разі майже завше бував так, то кожний члоа комуни полегшу« Це даній родині спільною допомогою, то має назву «раджі» Kovulevsky, L« Kourdt* et lea lesides, Brutellea, ІЙ90, Eilt du Huit, de la Soc R. Beige fie Géographie, 17)

Звичай робити колективні збори між товаришами молодого існує Також у литовшя иЖниая Старина», І, ст 123). У Великоросі» молодий також рекруту* сію* товариство між нарубками свого села |Пономарм-ь, Шрндо-яме обычаи. СЪперныЙ Вм іннк, 1Ä90, hont, cf. Ä0) У болгар (снує тільки прощальний яечф, шо Його влаштоау% молодий для своїх товаришів; жінок та дівчат в а цей бенкет ис допускають іВо^іьіС, Hburnlk *ada*njih provnih nbitaju u Jui *iov., 257)

ß Італії: «Se il ІеоЛаїагю menava moglle, imponeva a tuol ѵакаН un trlbuto noveUo, chiamalotiu^am ad іuutf<* [A. de Gubffrnatis, Stor comp. JegH usl nut*

У Сванетії (Кавказі кичіь. з пагоди ішіюбу CBotl дочки, діставав щонайменше барана від кожної родини свосї місиевости (Мйкс- Кавалебскій, Закон и обмчай, II, ст. 19).

'** Чубинскчі. Экспед, IV, ст.

На Білорус (Могнлеаська губернія^ ставлячи нову хату, власник, коли будову скінчено. перед тим, як вселитися в неї, приносить діжу, ставить її серед хатн та накриває білою скатіркою. Потім, рачок t» св«ю жінкою, господинею дому, він стас перед діжею, шоб йому в новій хаті не бракувало хліба. Крім того, вони обсипають збіжжям усю хату на щастя, на багаитво (Труди Этнографнч. Огд. Обш любнтелей естествози ., атнропологіи и »тнографін, т. IV. ст. 26). ,

,t7Ми скажемо далі про звичай обсипати молодих збіжжям та овочами. Про стосунок цього свята до свята Діоніса див. P. Decharme. Mythologie de la Grece antique, P 1879, p. 419.

собою дівчину (Хр. Вовкова. Весілля у Бердичівському повіті (Рукопис))

В деяких місцевостях, де покриття молодої не попереджує вечері, всі страви покриті тарілками; це символічно вказує на те, що голова молодої мусить бути покрита зараз же після вечері. Мати виймає бинди з її коси, знімає з неї вінок та надягає їй очіпок і намітку, як ми вже зазначили вище [Хр. Вовнова, Весілля в Бердичівському повіті (Рукопис)) . Часто, однак, покривають голову молодої вкриттям замужньої жінки після того, як вона стала нею de facto,— post deflorationem.

На Корсиці (Corse) «le donne fanne sedere la sposa sudiuno staio pieno di grano, et toltano ciascuna una manciata gliela versando sul capo girandole attorno e cantando in coro la b allat et ta». з бажанням їй продукувати «figli maschi in quantita» etc. (A. de Gubematis. op. cit., 278).

,7eO. Roszkiewkrz, op. cit., 38. У хевсурів на Кавказі, коли рідня вбитого згоджується задовольнитись викупним. два роди залагоджують справу на спільному бенкеті; але сама передача викупного мусить мати ритуальну

c deo і иц alt no ul mas et fannina coniugentur Domiduco: ut sponsus in dnnto libenter esset. Aee* Malurnae ut cum viro libenter “»роля maneret, in cnbicuio antem quinque dii secreto ne paranvmph« qntdem praesentibus. colebantur: una erit. VirgintHAls dec ut libenter eupponeretur. lum Premadea: ut subacta se non male mover et el rccle comprime ratur. tertia dea. Pert undo ut sponsus concuteret et penetraret; quarta dea Venu«: ut utriquae creandae prolte fervor adesset. po»tremus erat Priapua ut vèn vena virllus insurgeret. . Et hi jogales dii dicebantur (Hotomenus, op. eil., 97. 9»)

*' В індусів священик каже м*миднм лигати на шлюбну постіль і додас, звертаючись до молодоі: «Будь весела в шлюбному ліжку, зроди дітей і цим чилоніком своїм» (Aharvasamhito, XIV, 2, 31). В Римі, як це можна бачити на малюнку, що маг назву Aлыкібрашкьке весілля, окроплювали очисткою водою хату нового подружжя, а середні віки священик творив урочисті благословення шлюбного ліжка. Иноді молоді під час благослонеиии сиділи на ліжку, але звичайно священик заходив до їх кімнати, вже як вони лежали У Зальибургсыюму ритуалі (Rituel de Salisburg) знаходимо для цього спеціальну формулу: «Deinde fiat benedicto super eos in lecto tantum cum Oremus: Benedicat Dens corpora vestra et animas vestraa et del super vos benedict»onem sicut benedixit Abraham Isaak et Jakob. Amen» Коли священик після обряду відходив, затягали завіси (Ed. du Mèril. op. cil., 44— 45). Р 1577 священик парафії Saint Ftienne du Mont в Парижі скаржимся, що яки Асі. Mtchant, один з його nape фіни, примусна його чекати до півночі дли благословенна шлюбного ліжка Pierre de Gondi наказав, щоб у май бутишму церемонія ця відбувались зи дни або принаймні ще перел вечерею (Laumier, op cit.. ХСІ) Див також щодо цього звичаю у гебрів (Guebres), ibid.. 219, в Абіссінії, Hildebrandi, De nupt vet. chnst. 106: Sie richten vor dem Hause im Hofe ein Bett aul. darin sitzt Braut und Bräutigam, dann kuvnmen drei Priester und singen überlaut: Aliiluia, und gehen mit etlichen gesingen dreimal uns Bette. .*