Вовк - Студії з української етнографії та антропології

Професор ХВЕДІР ВОВК

СТУДІЇ

З УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОГРАФІЇ ТА АНТРОПОЛОГІ Ї

Київ, «Мистецтво», 1995

Хведір Кіндратович Вовк (1847—1918). Фото

ББК 63.5(4УКР) B61

Підготовка видання, упорядкування ілюстрацій, передмова ЮРІЯ ІВАНЧЕНКА Макет та художнє оформлення ІВАНА ДИННИКА Відповідальні за випуск ВАЛЕНТИН КУЗЬМЕНКО. НІНА ПРИБЄГА

Текст друкується з незначними змінами, із збереженням стилістичних особливостей авторського мовлення за виданням: Гіроф. Хведір Вовк. Студії з української етнографії та антропології. Прага. Український громадський видавничий фонд. 1928.

§ Видавництво «Мистецтво»,1995 Юрій Іванченко, упорядкування ілюстрацій, передмова. 1995 © Іван Динкик, макет

„ 0505000000—010 207—95

ISBN 5-7715-0729-6

без оголош.

та художнє оформлення. 1995

ВИДАТНИЙ ВЧЕНИЙ І ПАТРІОТ УКРАЇНИ

За понад сім століть фактичної бездержавності українці, попри численні війни з загарбниками, тривалий геноцид, асиміляцію з боку сусідніх держав, голодомори та репресії, зуміли зберегти себе як націю з усіма притаманними їй особливостями. Волю до виживання й спротиву ворожим силам давала їм тисячолітня історія їхніх предків, позначена славними подіями часів Київської держави та козаччини. Дух їхній зміцнював приклад життя й діяльності в ім’я нації кращих її представників, з-по-між яких діячі науки та культури посідають першорядне місце.

Хведір Кіндратович Вовк (1847—1918) —антрополог, етнограф і археолог—належав до плеяди найвизначніших особистостей України другої половини XIX — початку XX ст., в якій світилися імена Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова, Михайла Драгоманова, Володимира Антоновича, Павла Чубинського, Івана Франка, Михайла Грушевського... Розбуджені до подвижницької праці в ім’я визволення своєї Батьківщини генієм Тараса Шевченка, вони, кожен у своїй царині, вписали яскраві сторінки в книгу її буття. Хведір Вовк своїми дослідженнями розвінчував вигадки російських імперських істориків, котрі лукаво доводили, що Україна — це усього лиш «юг России», її «окраина», й заперечували існування українського народу, його мови, культури. У своїх працях з археології, антропології та етнографії, зокрема вміщених у цій книжці, вчений переконливо доводить, що українці — окремий, відмінний від сусідніх слов’янських народів, антропологічний тип, що має цілком оригінальні етнографічні особливості. Завдяки Хведорові Вовку українська археологія та етнографія початку XX століття піднялася на один щабель з найрозвиненішими європейськими народознавчими науками того часу.

Народився Хведір Вовк 1847 р. в селі Крячківцях Пирятинського повіту Полтавської губернії. Походив із старовинного козацького роду. По закінченні Ніжинської гімназії, з якої, до речі, вийшли відомі українські етнографи й історики О. Афанасьєв-Чужбинський та брати Сементовські, вступив до Новоросійського університету в Одесі, затим перейшов до Київського університету ім. св. Володимира на природничий відділ. Все подальшеДкиття Хведора Вовка позначене невпинними і наполегливими пошуками у виробленні свого наукового світогляду. Його інтереси поволі еволюціонували в бік гуманітарних наук. В перші студентські роки він захоплюється хімією, ботанікою і зоологією. У Києві він захопився порівняльною анатомією, анатомічною антропологією, а потім, під впливом Михайла Драгоманова та Володимира Антоновича, етнографією, історією культури — українознавчими науками, що розвинулися в Україні в роки діяльності Громад.

Саме на той час припадає активна участь Вовка в діяльності Київської Громади, що відіграла значну роль в українському національно-визвольному русі. Разом з Михайлом Драгомановим, Володимиром Антоновичем, Тадеєм Рильським, Павлом Чу-бинським, Павлом Житецьким Хведір Вовк брав участь в організації недільних шкіл, виданні літератури українською мовою, збиранні етнографічних матеріалів. У 1874— 1876 pp. він обіймав посаду помічника ревізора губернського секретаря в канцелярії Київської контрольної палати, водночас багато сил віддавав роботі в Південно-Західному відділі Російського географічного товариства як його засновник і дійсний член. У 1874 р. він виступив на III Археологічному з’їзді, в організації якого взяв безпосередню участь, з повідомленням про український орнамент— першою українською мистецтвознавчою працею в цій галузі. Тоді ж Хведір Вовк працював над своїм оригінальним дослідженням з етнографії — сПрограмою Південно-Західного відділу Російського географічного товариства для збирання відомостей з етнографії». У 1875—