Вовк - Студії з української етнографії та антропології

Сам Чубінський обмежився тільки помітками рекрутських установ за вказаною від нього програмою, а тому результати, що він їх одержав, крім хіба тільки барви волосся, не мають жадного антропологічного значіння. В 70-х роках, крім кількох промірів Вейсбаха 7 7 Weissbach. Körpermessungen verschied. Menschenrassen. Berlin, 1878, S. 250. та невеличкої праці Про-ценка 8 8 Проценко. Антропологическіе этюды. Записки Кіевск. Обіц. Естествоиспыт., 1871, т. II. про 70 українських черепів, з’являються вже й значно важливіші

досліди Майєра та Коперницького 9 9 Majer і Kopernicki. Charakterystyka fizyczna ludnosci galicijskiej. Zbiôr wiadom. do antr. krajowej, t. I, 1877;— t. IX, 1885, etc. Majer J. Charakterystyka fizyczna Rusinôw. Zbiôr wiadom. do antr. krajow, 1879, t. III. Id. Charakterystyka fizyczna ludôw Litwy і Rusi, Zbiôr wiadom., t. XVII. Id. Charakterystyka fizyczna ludnosci Podo-la. Materyaly antropol., t. I, Krakow, 1896. Kopernicki. (ibid.]. Charakterystyka fizyczna Côrali ruskich. Zbiôr wiadom.. t XIII, 2. Krakow, 1889. Эркертъ. Антроп. и зсл Ѣ до в. нѣкотор. кавк. нар. и малороссов Харьковск. губ. Изв. Кавказск. О. И. Р. Геогр. Общ., т. VII. Тифлис, 1881-1882. 3 Эмме В. Е. О соотноиіеніи между цвѣтностью и формой черепов. Гіротоколы засѣд. Антроп. Отд. Общ. Люб. Е. А. и Э. Москва, 1881 — 1886. 4 Diebold W. Ein Beitrag z. Anthropologie der Kleinrussen. Dorpat, 1886. 5 Иковъ K. H. Замѣтки по кафолометріи. Дневн. Антроп. Огд. М. О. Л. E., Э. и А. Москва. 1890, вып. IV. 6 Поповь M. А. К ученію о черепахъ. Харьковъ, 1890. 7 Гнльченко Н. В. Матеріалу для антроп. Кавказа. III. Кубанскіе казакн. Труди Антроп. Отд. Моск. О. Люб. E., Э. и А. т. XVIII. 8 Talko-Hryncewicz. Jul. Charakterystyka fizyczna ludu ukrainskiego. Zbiôr wiadom. do antrop. kraiow. t. XIV. 9 Красновъ A. H. Объ антропологическихъ типахъ Харьк. уѣзда. Географ, сборникъ студ. Харьк. У-та. Харь-ковъ, 1891. 10 Петровъ В. Ч. Сравненіе антроп. данныхъ о призывныхъ Курской губ. Дневн. Антроп. Огд. Моск. О. Люб. E., Э. и А. 1893, вып. І. над живими людьми, присвячені українському населенню східньої Галичини та доведені до 1885 року. Вісімдесяті роки відзначились працями Еркерта 2, Емме 3та Дібольда . У дальшому десятилітті число досліджувань збільшується: з’являються праці Ікова , Попова 6, Гільченка 7, Талько-Гринцевича 8, Краснова 9, Петрова 10, Маге-ровського п. Перші роки нашого століття не були особливо багаті на антропологічні праці над російськими українцями та обмежились дослідами Краснова |2, Бєлодєда |3, Кожухова 14та Прохорова І6. Але зате в цей час починається вже систематичне обслідування українського населення Карпатів, що я його провадив в 1904 р. з доручення Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові та яке тяглося включно до 1906 p., а тепер його провадить проф. 1. Раковсь-кий на Галицькій рівнині. З 1907 року також, не припиняючи, провадять систематичне обслідування населення Великої України, почасти разом зі мною, почасти цілком самостійно, мої слухачі, студенти С.-Петербурзького Університету: разом зі мною C. І. Руденко (Чернігівщина), Л. Є. Чикаленко та О. Я. Шульгин (Полтавщина та Херсонщина), H. Н. Лебедєв (Курщина та Вороніжчина), А. Г. Алешо (Київщина), Е. С. Артюхов (Київщина), В. В. Сахаров разом зі мною (Волинь та Київщина), Б. Г. Крижановський (Поділля), Н. Ф. Кондраиіенко (Катеринославщина), Л. Є. Чикаленко разом зі мною (Кубань) та инш. Всі ці праці, крім мого досліду про гуцулів |6, ще не видрукувані, але весь їх цифровий матеріял, що переховується в Кабінеті Географії та Антропології С.-Петербурзького Університету, вже обрахований та в значній мірі ввійшов до таблиць та до змісту цієї статті, дуже широко доповнюючи, а почасти й замінюючи наслідки досі виданих праць. Бо ж далеко не всіма цими працями можна тепер користатись, тому що вони базовані на промірах інструментами иноді дуже неточними, а до того автори вживали часом дуже довільних метод, що робили неможливими які-будь порівняння, а тим самим і висновки. Щодо мене персонально та до моїх слухачів, працями яких я мав честь керувати, то ми вживали для своїх промірів виключно парижські інструменти Соїііп’а та Boulitte’a та наслідували методи і засоби французької школи Вгоса, що їх прийняла Міжнародня

Згода (Entente Internationale pour unification des mesures craniométriques et céphalométriques) 21 квітня 1907 p. в Монако та 14 вересня 1912 р. в Женеві

Цілком зрозуміла річ, що вищенаведеними працями антропологічне обслідування українського населення ще далеко не закінчене. Не кажучи вже про те, що воно обмежилося поки що тільки місцевостями, де український елемент становить щонайменше 50% цілого населення, і не торкнулось ще зовсім частин Таврії, Бессарабії тощо, воно не охопило ще всіх повітів по деяких губерніях, де вже були антропометричні праці; потребуе також це обслідування ще дуже численних додатніх відомостей. Але все-таки ми маємо можливість користатись для цієї праці численно далеко значнішим, а головне, далеко точнішим та систематичніше зібраним матеріялом, ніж той, що ним користались автори опрацьованих досі даних про населення Європи та Росії Денікер 10 10 Deniker J. Les races de 1‘Europe. I. Indice cephalique en Europe. Paris, 1899. II. Taille en Europe. III. Pigmentation en Europe (commua préliminaire). Paris, 1909. та Івановський 11 11 Ивановскій A. A. Объ антропологическомъ составѣ населеній Россіи. Москва, 1911. Idem. Населеніе земного шара. Опытъ антропологической классификаціи. Москва, 1911. Читачам, що можуть бути збентежені невеликою, порівнюючи з числом цілого українського населення, кількістю промірених осіб, мусимо завважити, що, як показують досліди Брока, середні антропологічні цифри дають помітні хитання тільки до певної кількости промірених суб'єктів; далі ці хитання майже припиняються, і цифри, що їх одержують у тій самій місцевості та в тій самій етнічній групі, відріжняються одна від одної тільки сотими та тисячними частинами %. Завдання антропологічної статистики становить, отже, не те, щоб у кожній місцевості проміряти якомога більшу кількість людей, а те, щоб проміри були переведені у якнайбільшій кількості місцевостей. У наших обслідуваннях число таких місцевостей не менше як 2—3 на повіт. .