Михайло Бервецький - МАКУНІВ – НАРИС З ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ

розраду, бо ж недарма й говорилося: “ Як біда, то до жида». У багатьох святий

9

день неділя починався з того, що хлоп заходив до церкви, а закінчувався тим, що виходив з корчми. Парох села Бобятина так говорив про корчми: «Ні один

дім на світі не має на своїй совісті стільки жертв нужди, як корчма, то п’явка, що живиться людською кров’ю, то кузня нещасть для тих, що п’ють горілку, то

бездонна студня, де люди затоплюють весь свій добробут, цілу свою долю. Той

хто іде до корчми, входить до неї з розумом у голові, з грошима в кишені і з

Богом у серці. Розум топить у горілці, гроші забирає шинкар, а Бога з серця

проганяє гріх пияцтва… Маємо в Галичині двадцять дві тисячі корчем, платить

за них наш нарід сто мільйонів корон. О, бідний мій народе! Коли пробудишся і

обтрясешся зі свої біди? Твої діти через горілку ідуть до криміналів, а діти

кочмарів – до шкіл». За паном Вольфрамом записано 3,14 морга землі, саме за

цього пана при побудові нового храму 1880 року було змінене місце для храму, і він постав на сьогоднішньому місці.

Землі села поділялися на окремі дільниці, за якими закріпилися певні

назви. Ось вони: За гора, За сосна, За вербинські, Садки, Заперні, Гай, За гаєм, Селиска, Чебановка, Луг для пасовища, Озеро, Св. Даниїла, Загомінка, Передселлє, Лиса гора, Берці, Від Мокрян, Могіла, На глинці, Фільварок, Діброва, За ліском, Високи, Луг панський, Стависько.

Гортаючи сторінки метричних книг парафії УГКЦ с. Макунів-Малі

Мокряни у центральному державному історичному архіві України м. Львів пл.

Соборна 3а., бачимо: на початку 19 ст. в с. Макунів було 120 номерів

(дому˗господарів) сімей. Народжувалося близько 30 дітей в рік. Помирало від

10 до 24 чоловік. Найбільша смертність була в 1794 і 1831 рр., коли померло 60

і 84 чоловіки відповідно, через спалах епідемії холери.

На початку 20 ст. у с. Макунів вже було 220 (номерів) домів.

Народжувалось щороку 65—80 дітей. Народжуваність впала в роки Першої

Світової Війни 1914—1918 рр. до 35 дітей.

Таблиця №3

10

11

У 1900 році у Східній Галичині проживало 4,7 млн. чоловік, з яких

близько 63% становили українці, 23% – поляки, 13% – євреї. Більш ніж 90%

українців у Галичині були селянами. Нещадно визискувані польськими

власниками землі, самі селяни були дуже бідними, здебільшого мали менше

5 га, жили в постійних боргах та позиках, що їх давали переважно єврейські

лихварі (річна процентна ставка становила 41…104%, іноді доходила до 500%).

Селянство було вимушене продавати свою землю на публічному торзі. Брак

промисловості не давав альтернативи у виборі праці. Все це спричинило велику

еміграцію з Галичини. Між 1890 і 1914 роками більш як 500 тис. українців

емігрували до Канади, США, Південної Америки. І інші виїжджали на сезонні

роботи до Німеччини, що приносило певну допомогу незаможним селянам.

Щорічно на тимчасові роботи виїжджали до 100 тис. людей.

Жиди займалися преважно комерцією на усіх рівнях, банківською

справою, виконували обмінні операції і слугували посередниками при

численних оборудках. Їх відразу впізнавали за одягом, своєрідними барвистими

накидками і широкими хутровими шапками в тому випадку, якщо вони не

носили довгих сюртуків, доволі часто засмальцьованих, і капелюхів за

німецькою модою; впізнавали їх також за довгою бородою і довгими пейсами, які вони відпускали під вухами. Обійтися без них було неможливо: вони вміли

роздобути вам усе, що б ви не забажали.

1 серпня 1914 р. почалась війна між Австрією і Росією, яка стала Першою

світовою війною. Вона протягом наступних 4 років принесла жахливе

спустошення. Після війни, 1 листопада 1918 р., Галицькі землі оформились як

Західно-Українська Республіка. Польща з допомогою Антанти послала війська і

зайняла Галичину.

23 червня 1919 року при укладенні так званого Версальського договору, Польську державу визнано провідними країнами Антанти. Вони фактично й

схвалили анексію Західної України та Західної Білорусії. Окремим пунктом

зазначалося, що в Польщі повинні бути гарантовані права національних

меншин. Наскільки Польща дотримала даного слова – добре відчули на собі