Сергій Зінченко - Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора

Безрідний хутір знаходиться у помірному поясі на просторах старезної Європи. Хоча дехто з провідників нації і переконує нас у протилежному, що саме він зможе провести нас у Європу, отримати європейські цінності, європейський стиль життя. Та ви не вірте – проста шкільна географічна карта чітко говорить: хутір Безрідний лежить у самісінькій середині Європи, а не на окраїні, і не за її межами, як дехто із чужих, але що найприкріше і своїх дослідників час від часу це повторює і знову пропонує, як біблейський Мойсей, провести земляків у Європу. Точно координати хутора не визначені, бо до недавнього часу він був частиною одної шостої світу. Але коли роздивились, що маємо все, вирішили жити самостійно, власним розумом, без указок зі сторони. Та виявилось, що не мали головного, тобто власного розуму і у результаті розтринькали все те, що мали. Тому навіть кордонів хутора чітко не визначили.

З історією виникнення хутора ще складніше. Одні старожили кажуть, а їм казали ще старіші, а тим, і так далі, що хутір має щонайменше з тисячу років. Хоча не всі з цим погоджуються. Як говорить авторитетна людина хутора дід Павло, а йому вірять майже всі, особливо жінки (про це ми поговоримо детальніше трохи пізніше) на місці хутора дуже багато років тому був рай, і звідси після гріхопадіння Адама та Єви, хоча справжні імена їхні були Іван та Галька, розповзлися люди по всій землі. Через те і всі війни, на думку діда, проходили за завоювання хутора, починаючи із скіфсько – перських воєн і закінчуючи двома світовими.

Назва хутора мінялась теж дуже часто. Подейкують, що зразу це було велике село, а може і місто, яке мало назву Дорідний чи Дорідне, потім стало Рідним, а тепер докотилося до сучасної назви.

Смутний та невеселий сидів у своєму службовому кабінеті на хуторі Безрідному його голова Хома Опанасович. Дві прикрі вістки змусили поморщитись його світле і чисте чоло. Перша – менш неприємна: Люська знову опозицію чинить, закриваються у клубі з бабою Параскою та всякі небилиці складають, буцімто він родичів та кумів на роботу набрав, медком підторговує та у район його возить, начальство маже. Од згадки про другу аж мороз по шкірі пробігає – на столі лежить циркуляр із району, де чорним по білому відксерено: до наступного тижня створить місцевий осередок партії парламентського типу з промовистою назвою «За щастя у радості» у кількості не менше вісімдесяти активістів. Де ж їх набрать, цих вісім десятків активістів, якщо на хуторі живе трохи більше сотні, половина з яких вже з хати не вилазить. Орду хана Батия записать у повному складі чи виловити всіх тих, хто втік із хутора за останні десять років? Але робити треба, тут нічого не поробиш. Зараза з Люською, де у неї скільки жовчі береться? На минулих виборах прибігла захекана, наче гектар городу скопала, кричить з порога: – «Давай підтримаємо опозиційного кандидата, виграє, і тебе десь пристроїть». Треба було в шию вигнать із хати, та помаленьку хазяйство собі стягувати, так ні, потягло у політику. Ще й жінка сюкала: ставай, то й мене десь пристроїш. А тепер худобина не порана, городина засихає, а ти знай, то в район, то політику попід хатами розтлумачувати. Та що ти їм втолкуєш, як вони за своє: а це де ділось, а те чого не робиться? Геть політики не понімають. Хіба це погано, що начальник охорони техніку колгоспну під свій двір перегнав, а щоб у болоті не гнила, плитами із силосної ями підстелив? Тепер техніка стоїть, як у передовому колгоспі. Ну й що, що гроші бере, як кому треба виорати чи щось привезти. Так до ринку йдемо, он кожен день радіо торочить: ринок, ринкова економіка, переходимо на ринкові рейки. А раніше як було? Ну й що, що в карман кладе, так каси ж немає, і касира немає, і бухгалтера. А що він, за безплатно техніку сторожуватиме? Дурний народ. Де ви бачили начальника, що за безплатно робить? Покажіть мені цю людину, побачу, посміюсь в очі. Давно вже вимерли всі ті, хто на зарплату живе. Бо на неї й самому їсти не купиш, а якщо ще жінка та діток Господь послав. Ну й що, що мені перепадає дещиця? Я ж його рекомендував на цю посаду.