Сергій Зінченко - Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора

Здесь есть возможность читать онлайн «Сергій Зінченко - Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Киев, Год выпуска: 2017, Жанр: foreign_contemporary, foreign_language, Юмористическая проза, foreign_language, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Хутір, до кінця зареформований своїми та заїжджими «реформаторами», доживає останні дні. Та в цей час сюди переїжджає молода сім’я. Незважаючи на шалений опір місцевої «еліти», завдяки вливанню свіжої крові на хуторі починає розквітати нове життя. Показаний один із можливих шляхів економічного, соціального та політичного розвитку окремого хутора у контексті світової історії. Твір рекомендований для вживання всім тим, хто прагне руху вперед, кому не подобається сірий колір у мистецтві та житті, мають розвинене почуття гумору та інші позитивні якості. І навпаки, МОЗ забороняє вживати даний продукт людям жовчним, язвам, занудам, тупим, сердитим та з іншими подібними діагнозами. При читанні можливі ускладнення захворювання.

Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Та де ж я дінусь. І свого пришлю балаган робить. Перед тим на тиждень у погребі закрию, то робитиме, як звір. А чи то не ваша сваха йде? – показала рукою на стежку, що прямувала до Маріїного двору.

– Може й вона, я ж її ні разу на бачила, – пильно вдивлялась у прибулицю кума Марія.

– Видно, шо з города, в штанях, як наша Люська, та розодіта як!

– Та й накрашена з усіх сторін. І коси непонятно якого кольору. Диви, синяки під очима. Чудно.

– А тухлі, гляньте, кумо, які інтересні? З такими носками, наче лижі.

– Цитьте, кумо, а то почує, обідиться ще не дай бог.

– Прівєт, тьоткі!

– І вам доброго здоров'ячка, – одночасно поклонилися обидві куми.

– А скажітє, здесь куток Кацапуловка?

– Тут, тутечки, – закивали головами спантеличені куми.

– А четвьортая хата от угла ето?

– Це, це четверта хата, – замахали хустками хуторянки.

– А здєсь жівьот моя сваха Марія Серафімовна?

– Да, ось вона стоїть, виглядає вас, – тицьнула на куму кума Галька.

– Тогда здраствуйтє, свахо, – протягнула випещену руку з нафарбованими нігтями городянка. Марія зашарілась від такої уваги, довго терла об поділ спідниці свою порепану руку та боязко торкнулась до свашиної.

– Меня зовут Єлізавета Полікарповна, – представилась городянка. – Можна просто Ліза.

– Марія Серафимівна, можна просто Манька, – вкриваючись рум'янцем, кивнула сваха. – А це кума моя Галька. Чоловік її хрестив мого Петрусика.

– Да, віжу, ви здєсь от цівілізації далєко, – огледіла подвір'я городянка. – Про асфальт і нє слишалі. Да і сервіса нікакого. Зато воздух, какой воздух, – сваха розправила і без того безмежний бюст. – Дишішь і нє надишішся. После духоти в офісе аж сєрце завмірає.

– Ой, чого ж ми стоїмо на порозі? Заходьте до господи, і ви, кумо, заходьте. Ви, мабуть, свашечко, не снідали ще? То зараз поснідаємо.

– Я вобщє на дієте. Про кремльовскую слишалі? Фігуру берегу. Знаєте, кручусь среді серйозних людей. Нада, чтоб всьо било прі себе, – та першою зайшла до господи і попрямувала до столу. – Ах как вкусно пахнет. Наверно сделаю разгрузочний день. Отдохну от дієти. А то, знаєте, как утомітельно – дієта. Всьо по грамах, часах, калоріях. Тяжєло!

Поки сваха ставила на стіл, кума Галька вже розговорила городянку. За хвилину Галька в своєму амплуа вже встигла задать із сотню питань, аж поки городянка не закрила Гальці рота рукою.

– Падаждітє, нє всьо сразу. Сначала о работє. Занімаюсь бізнесом, работаю прєдпрініматєлем.

– О, насилу згадала, як ваша робота називається, – втрутилась у розмову сваха Марія, розставляючи на столі графини з домашніми напоями та маленькі чарочки. – Прєдпрініматєль називається! А ми зранку згадували, ким ви, свахо, робите, та ніяк і не згадали. Шо ж воно за робота така?

– Ну ето, как вам сказать. Вкладиваєш дєньгі, крутіш їх, а потом получаєш навар і опять вкладиваєш і по новой. Вот Петруха, зять мой будущій уже смекалку імєєт, вот поработаєт челноком єщо нємного, потом в свой бізнес прістрою, – авторитетно заявила сваха, апетитно розглядаючи наїдки та закуски, що ледь поміщалися на столі.

– А чолноком, це як? – злякано спитала сваха Манька. – Я чула, на фабриці швейній є така машина – челнок називається, що нитку тягне. А це вже і люди чолноками стали?

– Да, до цівілізації вам далеко. Ну ето ми поправім. Челнок єдет за бугор, по вашєму за граніцу, в Турцію ілі в Польшу напрімер, берьот шмоткі, товар по вашему і тут продайот. Навар в карман. І так, пока не розкрутітся. А роскрутілся, дєлаєт бізнес здєсь, а другіє челнокамі работают.

– Та це ж опасно. А не дай бог, бандити нападуть, – ойкнула Манька, закінчуючи сервірувати стіл.

– А для етого существуєт криша!

– Бачте, кумо, добре їм, під дахом роблять, ні сніг, ні дощ не страшні.

– Да нєт, другая криша. Бєрьом биков, платім дєньгі, оні охраняют от наєздов.

– Ой Боже, кумо, в їх бички не тільки на корівок стрибають, а й сторожують, як у нас собаки. Вчені, мабуть.

– Ну, дєревня! – в сторону кинула гордська сваха, переводячи подих. – Да, віжу, у вас цівілізація і нє ночевала. Но ето ми поправім. Дай время.

– Свашечко! Ви що питемете? Самогоночку чи може наливки з дороги? – защебетала Манька, протираючи рушником запітнілі графинчики.

– Нєт, я свою. Гдє моя сумка? – озирнулась по сторонах сваха Ліза.

– Та ось, на бильці висить, – спохватилася сваха Манька, подаючи невеличку шкіряну сумку з величезною кількістю блях та ланцюжків.

– Вот! «Бєлая лошадь»! Віскі із запада! Рекомєндую всєм. – Витягла із сумки півлітрову пляшку заморського пійла. – Нєсколько лєт употрєбляю. Как бальзам Бітнера.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора»

Обсуждение, отзывы о книге «Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x