Олександр ГОЛОВКО: Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття

На сторінках давньоруських літописів згадується біля 360 імен князів – представників правлячої на Русі династії. [1] Наші підрахунки зроблені за виданнями: Рапов О.М . Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII в. – Москва, 1977. – С. 233–252; Літопис Руський. За Іпатським списком переклав Леонід Махновець . – К., 1989. – С. 467–520; та ін. Ясна річ, що це далеко не всі володарі з династії Рюриковичів, яким на той далекий час судилося князювати в одній з найбільших середньовічних держав. Більшість цих, навіть відомих з джерел, князів, навряд чи можуть представляти інтерес як об’єкт для біографічного дослідження. Проте серед міріади політичних зірок є найбільш яскраві, постаті яких заслуговують на те, щоб читач довідався про головні віхи їх життя, про політичні дії, наміри, нереалізовані плани та прагнення, тим більше, що в узагальнюючих працях їм, як правило, присвячені лише скупі рядки, у винятковому випадку сторінки.

Серед таких видатних князів, життя і правління яких були важливими віхами в історії України-Русі, можна перш за все назвати імена Святослава Ігоровича, Володимира Святославича, Володимира Всеволодовича “Мономаха”, Ярослава Володимировича “Осмомисла”, Данила Романовича “Галицького”, діяльність яких доволі грунтовно висвітлена в літературі. [2] Див., наприклад: Сахаров А.Н . Дипломатия Святослава. – Москва, 1982; Толочко П.П. Історичні портрети. Із історії давньоруської і європейської політики X – XII ст. – К., 1990; Орлов С.А . Владимир Мономах. – Ленинград, 1946; Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1969; Котляр Н.Ф., Смолий В.А. История в жизнеописаниях. – К., 1990; та ін. Жанр наукової біографії історичних постатей знайшов значного поширення у польській історіографії. Див, наприклад: Zakrzewski S. Mieszko I jako budowniczy państwa polskiego. – Warszawa, 1921; Його ж. Bolesław Chrobry Wielki. – Lwów, Warszawa, Kraków, 1925; Grabski A.F . Bolesław Chrobry. – Warszawa, 1964; Lewicki A. Mieszko II. – Kraków, 1876; Maleczyński K . Bolesław III Krzywousty. – Wrocław, 1975; Smolka S. Mieszko Stary i jego wiek. – Warszawa, 1881 (wyd. 3 – Warszawa, 1959); та ін. В запропонованій книзі ми хотіли б привернути увагу шанувальників старовини до постаті галицько-волинського князя Романа Мстиславича (роки життя – прибл. 1153/1154 – 19 червня 1205 рр.).

Дослідження життя та політичної діяльності князя Романа дуже важливе, оскільки вони відбувалися на історичному переломі, коли “стара” Київська держава, [3] В літературі точиться дискусія з приводу правочинності використання понять “Київська Русь”, “Давня Русь”, “Київська держава”, “Україна-Русь” стосовно до історії найдавнішого державного утворення у слов’ян Східної Європи. Не наша задача тут дискутувати з цього приводу. Відзначимо лише, що, на нашу думку, всі згадані створені вченими найменування мають право на існування. Див.: Советская историография Киевской Руси. – Лениград, 1978 (автори – В.В.Мавродін, М.Б.Свердлов ); Толочко А.П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. – К., 1992. – С. 185–187. яка в XII столітті змінила форму свого політичного існування, поступово сходила у минуле, коли створювався фундамент нових державних організмів, що у перспективі повинно було призвести до виникнення централізованих станово-представницьких монархій. І саме князю Роману Мстиславичу судилося створити саме такий прообраз нової за політичним змістом держави. На превеликий жаль, трагічність розвитку Південно-Східної Європи у другій половині XIII ст. призвела до небажаних негативних процесів у розвитку краю, що пізніше наклало свій драматичний відбиток на розвиток історії України у подальші століття.

Особа князя Романа Мстиславича не обминалася і не обминається в літературі з історії Східної Європи, проте, в основному, ця увага реалізується у формі невеликих нарисів в працях з історії Південно-Західної Русі часів князювання там князя Романа, у відносно вузьких за темою, спеціальних дослідженнях з політичної історії Русі, де в кращому випадку розглядаються лише окремі конкретні епізоди з життя південноруського володаря.