Олександр ГОЛОВКО: Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття

Перші оцінки політичним діям південноруського князя Романа дали вже його сучасники, причому ці оцінки у певній мірі наклали відбиток на подальший розвиток усієї історіографічної “романістики”. [5] При написанні цього розділу автор прагнув утриматися по можливості від власних оцінок (їм буде досить місця у подальшому тексті книги), а навести ті різні характеристики життя та діяльності князя Романа Мстиславича, що зберіглися в історичній літературі. До цього необхідно додати, що означені характеристики з самого початку були далеко не адекватними. Попри поширені зараз в популярній літературі уявлення, можна вважати, що першими найбільшу увагу постаті князя Романа приділили його суперники і, цілком зрозуміло, що в цих творах князь висвітлюється в негативних тонах. Так, зокрема, оцінюється волинський князь на сторінках суздальського літопису при описі відомої битви Романа з великопольським князем Мешком II “Старим” на річці Мозгаві (вересень 1195 р.). Тут відзначається, що через нерозумну поведінку – небажання підписати мирну угоду з Мешком, вороже ставлення до боярства – Романа у битві з поляками спіткав закономірний результат – “ потопташа Ляхове Русь и победи Межька Романа ” . Така оцінка дій волинського князя багато в чому була спровокована тим, що автором цієї частини літопису був ігумен київського Видубицького монастиря Моісей, прибічник суперника Романа київського князя Рюрика Ростиславича. [6] Полное собрание русских летописей. – Т. 1. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку. Издание второе. – Ленинград, 1926–1928. – Стб. 687 (далі – ПСРЛ); Шахматов А.А. Обозрение русских летописных сводов XIV–XVI вв. – Москва, Ленинград, 1938. – С. 70–71; Пашуто В.Т . Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. – С. 18, 26; Боровський Я.Є. “Похвальне слово” Мойсея, ігумена Видубицького монастиря // Літературна спадщина Київської Русі і українська література XIV–XVIII ст. – К., 1981. – С. 54–58; Франчук В.Ю. Киевская летопись. – Киев, 1986. – С. 12–13,та ін.

Для порівняння відзначимо, що в польських джерелах участь волинського князя у війні з Мешком подається більш об’єктивно, визнається важлива роль Романа в подіях, а негативні наслідки зіткнення показані як для однієї, так і для іншої сторони. Така специфіка показу мозгавських подій в джерелах стало причиною певних проблем для оцінки їх в історичній літературі.

Негативне ставлення до князя Романа, яке можна спостерігати в хроніці краківського єпископа Вінцентія Кадлубка, пояснюється декількома причинами. Перш за все, необхідно відзначити загальну негативну позицію польського автора до русичів, впливу на таке ставлення походу Романа Мстиславича на Польщу влітку 1205 року. Але, крім цього, такий підхід у висвітленні постаті князя Романа був викликаний у Кадлубка і іншими обставинами: польський хроніст на прикладі висвітлення діянь князя Русі прагнув розвити власну історіософську концепцію про необхідність гармонії між монархом і магнатерією. Цього, на думку Вінцентія, не було на Русі, де Роман жорстоко переслідував своїх підданих – галицьких бояр.

Одночасно, недивлячись на означену тенденційність, польський автор часто був вимушений визнавати заслугу Романа при описі конкретних подій. На це, ясна річ, впливало не те, що руський князь доводився племінником польським князям Мешку III та Казимиру II, а пояснюється великою роллю Романа в тих подіях, допомогою, яку волинський володарь надавав малопольським князям Казимиру II та його синам Лешку та Конраду – сеньорам Вінцентія. [7] Magistri Vincentii Chronicon Polonorum, ed. A.Bielowski // Monumenta Poloniae Historica (далі – MPH). – T. 2. – Lwów, 1872. – P. 193–449; польський переклад: Mistrza Wincentego Kronika Polska. – Warszawa, 1974 (видання підготували К.Абгарович та Б.Кюрбіс ); російський переклад фрагментів хроніки, що стосуються Русі див.: Щавелева Н.И. Польские латиноязычные средневековые источники. – Москва, 1990. – С. 76–140. Докладно про давньоруські сюжети твору Вінцентія, ставлення краківського хроніста до Русі див.: Grabski A.F . Polska w opiniach obcych X–XIII w. – Warszawa, 1964. – S. 61–65; Щавелева Н.И. Тенденциозность средневековой историорафии (на примере хроники Винцента Кадлубка) // Методика изучения древнейших источников по истории народов СССР. – Москва, 1978. – С. 154–165; Головко О.Б. Київська Русь на сторінках хроніки В. Кадлубека // Український історичний журнал. – 1993. – № 4–6. – С. 27–37.