Тарас Кузьо - Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

У 2003–2004 роках Революція троянд і Помаранчева революція звели нанівець плани Путіна та Януковича і спонукали їх вдатися до контрреволюційних стратегій на майбутніх виборах. Важливим етапом була підготовка до протистояння із протестуючими на виборах 2010 та 2015 років, на яких обидва рази мав перемогти Янукович. З ідеологічної точки зору Партія регіонів спиралася на типовий пострадянський популізм на тлі соціальної демагогії та ностальгійних мотивів — як і Лукашенко, але не як Путін, котрий мав змогу активно використовувати націоналізм титульної нації. На виборах 2015 року Партія регіонів мусила б спиратися на маргінальні проросійські організовані злочинні угруповання та групи бойовиків (як-от «Оплот» у Харкові та силове крило партії «Родина» в Одесі) з метою недопущення нової потенційної «кольорової» революції, що завадила б їй утриматися при владі.

Російські націоналістичні організації не можуть діяти в авторитарній Росії, не будучи насиченими агентурою російських спецслужб. Це було очевидним у випадку з офіцером ГРУ Ґіркіним, який брав участь у численних військових операціях у Росії та за кордоном, долучався до реконструкцій битв білогвардійців під час російської громадянської війни та є членом монархічних націоналістичних організацій. Дослідження антифашистського журналу “ Searchlight” показало, що до складу кожної великої неонацистської групи в Росії входили один або декілька співробітників спецслужб. Російських ультраправих готувала розвідка, залучаючи офіцерів спецназу ФСБ та ГРУ. Російське керівництво дозволило націоналістам, козакам та їм подібним тренуватися, рекламувати себе в інтернеті, збирати пожертви та безперешкодно перетинати кордон з Україною. Російські козаки були «на підтанцовці», виступаючи в ролі підрозділів «місцевої» самооборони; вирішальну роль відігравали кадрові російські військові [920] Valery Dzutsati. ‘Terek Cossacks Reveal Their Extensive Participation in the Annexation of Crimea’, Eurasia Daily Monitor , 6 December 2016. . Алєксандр Можаєв із «вовчої» козачої сотні сказав: «Для козаків, для вовків відкритий коридор», і «вони [російські прикордонники] навіть не ставили штамп у моєму паспорті» [921] Simon Shuster. ‘Meet the Cossack “Wolves” Doing Russia’s Dirty Work in Ukraine’, Time , 12 May 2014. .

На Донбасі панславістські та проросійські групи існували з часів розпаду СРСР, співпрацюючи з КПУ і ПСПУ, а згодом Партією регіонів. Їхні активісти заробляли на прожиття і здобували кошти для своїх організацій, працюючи у виборчих кампаніях Януковича та Партії регіонів. Щоліта «Донецька республіка», найвідоміша з цих проросійських груп, відправляла своїх членів до Росії для участі у воєнізованих тренуваннях разом із членами Євразійського союзу молоді Дуґіна, де співробітники ФСБ та ГРУ навчали їх шпигунства, диверсійних навичок і тактики партизанської війни. Дуґін і Сурков читали їм ідеологічні лекції та проводили у цих таборах семінари. Світлини членів «Донецької республіки» з Росії, Донбасу та Криму, які брали участь у цих таборах, розміщувалися в соцмережі ВКонтакте [922] Paul A. Goble. ‘Pre-History of the “Donetsk Republic” Goes Back Almost a Decade’, Euromaidan Press , 30 July 2014. . Учасниками тренінгів були, серед інших, майбутні «прем’єр-міністр ДНР» Андрій Пургін та «депутат парламенту ДНР» Олександр Фролов.

У роки президентства Януковича російське ГРУ «створило глибоко приховану, але добре структуровану мережу агентів, пов’язаних із проросійськими організаціями, що займаються незаконною діяльністю в багатьох частинах України». Колишній голова СБУ Валентин Наливайченко стверджував, що російські спецслужби «набирають та оплачують місцевих кримінальників», ладних приєднатися до проросійських протестів: «Вони дуже небезпечні, добре озброєні і багато років готувалися до того, що вони зараз роблять» [923] ‘Intelligence Chief: 100 Russian Officers Are Leading Ukraine’s Uprisings’, Atlantic Council/New Atlanticist , 22 April 2014. .

Підготовка бойовиків активізувалася під час президентства Януковича з огляду на перспективу президентських виборів 2015 року Навчальні програми допомагали проникненню агентів ФСБ до СБУ, а ГРУ — до української військової розвідки. Воєнізована підготовка здійснювалася в рамках щорічних літніх таборів «Здорова Україна» у кримському Судаку та в Євразійському молодіжному таборі у Донузлаві. Від 2006 року Євразійський союз молоді проводив свій табір «під носом» у СБУ, поруч із колишньою українською військово-морською базою; інакше кажучи, він безперешкодно діяв упродовж чотирьох років президентства Ющенка, коли СБУ очолював Наливайченко. Після Помаранчевої революції на Кримському півострові як таємно, так і цілком відкрито «почала працювати мережа різних російських націоналістичних організацій, що агітували за приєднання до Росії». До них належали «Російська громада Криму», «Прорив!» (базований у районах заморожених конфліктів у Молдові та Грузії), воєнізоване козацтво, Євразійський молодіжний рух Дуґіна та Народний фронт «Севастополь-Крим-Росія» [924] Elizabeth A. Wood. ‘Introduction’, in Wood, Pomerantz, Merry and Trudolyubov, Roots of Russia’s War in Ukraine : 8–9. . Останні дві організації українська влада заборонила, Дуґіну було також заборонено відвідувати Україну. Проте «Російський блок» і партія «Російська єдність» на чолі з майбутнім очільником окупаційної адміністрації Криму Аксьоновим вважалися легально існуючими в Україні аж до квітня 2014 року.