Передусім Путін скористався риторикою «східнослов’янського братерства», щоб лобіювати відмову України від європейської інтеграції. За його ідею, після переобрання Януковича президентом у 2015 році (за потужної підтримки з боку РФ), Україна мала приєднатися до Євразійського союзу (колишнього Митного союзу) та погодитися на керований Росією консорціум з управління своєю газотранспортною системою. Янукович чотири рази зустрічався з Путіним напередодні та під час Євромайдану. Перша зустріч відбулася 27 жовтня 2013 року в Сочі. 9 листопада 2013 року вони зустрілися на російській військовій базі, де Путін нібито погрожував Януковичу тим, що у разі підписання Угоди про асоціацію Росія анексує Крим і «Новоросію». 17 грудня 2013 року Путін і Янукович підписали План дій, за яким Росія мала придбати українські єврооблігації на суму $15 млрд., а ціну на газ планувалося знизити до $268 за 1000 кубометрів (таку ціну платив посередник, холдинг Фірташа Ostchem , упродовж усього президентства Януковича). Три мільярди розчинилися в повітрі «як плата за послуги, надані Путіну», ще до того, як Янукович утік із президентського кабінету [912] Віталій Мельничук, Любомир Шавалюк. ‘Хабар із зашморгом від Путіна: Анатомія «боргу Януковича». Чи мусить повертати Київ цю позику?’ Український тиждень , № 26 (1–7 липня 2016): 14–17.
. «Облігації були, по суті, хабарем Віктору Януковичу», — констатував британський журнал “ The Economist” [913] ‘A Short History of the Worlds Wackiest Bond’, The Economist , 8 September 2015.
.
Протягом попередніх років президентства Януковича Росія відмовлялася знизити найвищу ціну на газ в Європі, яку платила Україна, попри численні поступки з боку останньої. Путін і Янукович вкотре зустрілися на Валдаї за тиждень до парламентського голосування 16 січня, яке юридично перетворило Україну на авторитарну державу і призвело до першого спалаху насильства на Євромайдані.
По-друге, Путін почав «закручувати гайки» у взаєминах з Україною, вдаючись до арсеналу жорстких політичних заходів, починаючи від торговельних ембарго, особистого компромату, шантажу, фінансових стимулів і аж до погроз анексувати Крим. Президент Білорусі Алєксандр Лукашенко ще у травні 2013 року бачив плани анексії Росією південно-східної України [914] Сергій Лещенко. Межигірський синдром: Діагноз владі Віктора Януковича (Київ: Bright Star Publishing, 2014): 215.
, регіону, який Путін наступного року назвав «Новоросією». «Також були повідомлення про те, що кремлівські оперативники відверто обговорюють проект анексії території, починаючи з літа 2013 року», — свідчив екс-глава польської дипломатії Радослав Сікорський [915] Сенсаційні заяви Лукашенка й Сікорського згодом підтвердило Міністерство юстиції України (‘Росія готувалась анексувати Крим у 2013 році: Мін’юст зібрав достатньо доказів’, УНІАН , 9 лютого 2017).
. Він додав, що «в МЗС Польщі пролунали тривожні дзвінки, оскільки “ми дізналися, що Росія прораховує, які регіони буде вигідно захопити”» [916] Ben Judah. ‘Putin’s Coup: How the Russian Leader Used the Ukraine Crisis to Consolidate His Dictatorship’, Politico , 19 October 2014.
. Ці плани нагадували ті, що потрапили у розпорядження «Новой газеты» і які фокусувалися на російській анексії Запоріжжя, Дніпра та Одеси, але виключали Донбас як збитковий [917] Judah. ‘Putin’s Coup’; ‘«Представляется правильным инициировать присоединение восточных областей Украины к России»’, Новая газета , 24 февраля 2015.
. У вересні 2013 року Сєрґєй Ґлазьєв попереджав, що підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС матиме фатальні наслідки; зокрема, він погрожував, що Росія більше не гарантуватиме існування української держави та може втрутитися, «якщо проросійські регіони країни звернуться безпосередньо до Москви» [918] ‘Беседы «Сергея Глазьева» о Крыме и беспорядках на востоке Украины: Расшифровка’, Meduza , 22 августа 2016.
. Таке звернення планували прийняти Янукович і тодішній губернатор Харківщини Михайло Добкін на з’їзді так званого «Українського фронту» в Харкові у лютому 2014 році. Цей з’їзд так і не відбувся, проте вже незабаром з’явилося інше «прохання про допомогу» — цього разу особисто від Януковича, який на той час уже втік до Росії.
По-третє, Росія мала додатковий, особистісний важіль впливу на Януковича. Збір компромату має давню історію в Росії. У цьому їй допомагають успадковані від СРСР гігантські обсяги даних про радянських громадян, зібрані мільйонами інформаторів. Як уже йшлося вище, КДБ після двох термінів ув’язнення зробив Януковича інформатором, і той повідомляв спецслужби про діяльність організованих злочинних угруповань у Донецьку. Існує велика ймовірність того, що Путін скористався компроматом на Януковича у 2013–2014 роках. Радослав Сікорський, один із переговорників ЄС, залучених до врегулювання кризи під час Євромайдану, який, судячи з усього, мав інформацію від спецслужб Польщі та ЄС, розповідав: «Я відчув, що Путін щось сказав йому в Сочі. Думаю, що Путін мав компромат на Януковича: тепер ми знаємо, що раз на тиждень вантажівка регулярно вивозила готівку (вкрадену з українського бюджету) із грошового траншу. І я думаю, що він сказав йому: “Не підписуй Угоди про асоціацію, інакше ми захопимо Крим”. Тому він зламався» [919] Judah. ‘Putin’s Coup’.
. Український журналіст-розслідувач Сергій Лещенко вважає, що дозвіл на проникнення російської агентури до українських сил безпеки, відмова від підписання Угоди про асоціацію, ухвалення «диктаторських законів» у січні 2014 року та врешті заклик до російської збройної інтервенції відображали глибину контролю, який Путін здійснював над особою Януковича.
Читать дальше