Борис Джонсон - Омріяний Рим

Я розгортаю неймовірну працю Ростовцева від 1926 року, присвячену економічній історії Риму, і розглядаю фото мозаїки з римської вілли в місті Дугга, що в сучасному Тунісі. На ній зображена підготовка до гучного бенкету: двоє рабів наливають двом гультяям вино з величезних амфор у чаші для змішання, інші раби несуть рушники й воду, готуючись до серйозного симпосію [113] Ритуальний бенкет з нестримними веселощами. . На одній з амфор написаний початок грецької приказки «пий», на іншій — її закінчення «вік живи».

Якою ж близькою до нашої цивілізації є ця римська любов до веселощів і так само далекою від культури мусульман, які захопили землі, що нині звуться Тунісом. Напівголі гультяї насолоджуються приватною вечіркою, уливаючи в себе алкоголь. Чи часто побачиш щось таке в ісламському мистецтві? Існує безліч причин, чому в римській Північній Африці не сталося ренесансу, подібного до італійського: там не було європейської традиції капіталізму, конкуренції між меценатами тощо. Усі греко-римські «цінності», з яких розвинулися сучасні європейські «цінності», на тих землях замінили дечим іншим.

Річ тут не лише в алкоголі й жартах про нього (пий, вік живи, хо-хо-хо!). Щоб ви краще розуміли, у чому полягає найразючіша відмінність між римським/західним і мусульманським менталітетами, запрошую вас поглянути на іншу мозаїку. Це славетний портрет жінки з Равенни, датований VI ст. Уже із самого вигляду цієї жінки легко здогадатися, що вона ніяка не свята й не мучениця. На жінці величезна, як тюрбан, діадема, золоті брошки з діамантами й найдовші сережки з тих, що ви коли-небудь бачили.

Це Феодора, дружина Юстиніана — одного з найвидатніших візантійських імператорів, чоловіка, чиї праці з римського права й досі вивчають на перших курсах юридичних факультетів. Юстиніан був таким благочестивим, що звів собор Святої Софії, який протягом багатьох століть лишався найбільшою будівлею на землі. Примітним фактом у біографії Феодори є те, що вона стала першою в історії порнозіркою глобального масштабу.

Свою кар’єру вона розпочала з пантомім у театрі й уже незабаром завдяки гримаскам і надуванню щічок — тих самих блідих суворих щік, обрамлених золотим німбом на мозаїці — стала найпопулярнішою актрисою Візантії. За словами історика Прокопія Кесарійського, славнозвісного буркотуна, вона була дуже ласа до плотських утіх. «Нерідко якогось заможного коханця, якому вона пообіцяла ніч насолод, висмикував із її ліжка сильніший або ж заможніший фаворит», — бурчить він.

Pièce de résistance [114] Родзинкою. її театральної програми було лягти на сцені в самих лише трусиках на кшталт стрингів, а гуси клювали зерно з-поміж її ніг. Одного разу досі не вдоволена після тривалих та енергійних любощів імператриця бовкнула щось таке вульгарне, що навіть Гіббон не наважився навести переклад її слів. «Її зітхання, насолоди та сценічні таланти краще сховати за ширмою вченої мови», — каже натомість історик.

Воліючи точніше пояснити свої слова, він лишає нам примітку грецькою мовою. Позаяк я не можу вигадати нічого кращого, щоб заохотити сучасних школярів вивчати грецьку, наведу тут повний текст того уривку:

Η δε κἀκ τὢν τριὢν τρυπημάτων ἐργαξομἐνη

ἐνεκάλει τη φὐσει, δυσφορουμἐνη ὅτι δἡ μἡ καἱ τοὑς τιτ-

θοὑς αὖτἣ εὐρὐτερον ἤ νὓν εἴσι τρυπωη, ὅπως δυνατἡ εἴη

καἱ ἐκεἰνῃ ἐργάξεσθαι.

Якщо вам і досі нічого не зрозуміло, Ґіббон піддражнює своїх негрекомовних читачів сором’язливою заувагою, що «вона бажала четвертого вівтаря для віддяки на славу богині кохання».

Його метою є не лише ознайомити читача з найбруднішими текстами пізньої античності, а й показати неймовірну гнучкість у ставленні римлян до жіночності. Юстиніан змінив закон, аби мати змогу одружитися із цією жінкою, яка дуже скоро здобула повагу й шану, що супроводжували статус дружини найвидатнішого з римлян. «Шльондру, яка доти оскверняла собою театр у Константинополі, стали шанувати в тому ж таки місті як царицю суворі магістрати, консервативні єпископи, славетні генерали й полонені монархи», — пише Ґіббон. Феодора є прототипом будь-якої західної жінки — або й просто будь-якої жінки — сумнівної репутації, яка досягла небувалих висот.

Вона була такою собі Евою Перон [115] Ева Перон (1919–1952) — аргентинська актриса, яка стала впливовою політикинею. . Це наче якби Періс Гілтон вийшла заміж за президента США, що, власне, не так уже й неможливо в наші дні. Феодора втілює поняття, цілком неприпустиме в ісламі, — публічне вираження жіночої сексуальності. Це мимоволі наводить на думку про інший вид греко-римського задоволення, що загубився на кілька століть, але повернувся до нас в епоху Ренесансу, — щире художнє милування жіночою оголеністю.