Борис Джонсон - Омріяний Рим

Правда в тім, що іслам є юдейсько-християнською сумішшю та явно має коріння в Біблії. Однак, крім того, релігія Магомета ще й дуже пуританська: забороняє алкоголь та образотворче мистецтво й проголошує жіночу цноту непорушною істиною. А передусім арабське панування характеризувалося зневагою до невірних. Вони поділяли світ на дар аль-іслам (територію ісламу) і дар аль-харб (територію війни), а їхньою головною ідеєю було те, що територія ісламу воюватиме з дар-аль-харб, доки не наверне її у свою віру. Тим часом невірних до навернення називали принизливим прізвиськом зіммі, а за те, що їх терпіли, вони мусили платити вищий подушний податок (що саме по собі слугувало заохоченням до навернення).

Хоч куди глянь, скрізь панували мусульмани: вони підкорили Іспанію, потім, прорвавшись через Піренеї, захопили Анжу, Арль і територію, яку колись називали римським Провансом. Якби 732 року Карл Мартел не зупинив їх у битві при Пуатьє, то, як пише Ґіббон в одній зі своїх славетних шпильок, «можливо, що в Оксфорді викладали б тлумачення Корану, а проповідники демонстрували б обрізаному народу священство та істинність Магометового одкровення».

Коли ж вам здається, що Ґіббон перебільшує, подивіться на золоту монету мерсійського короля Оффи (755–796) — одного з британських правителів, який насипав славнозвісний вал [111] Вал Оффи — вал на кордоні Англії й Вельсу. . Роздивіться її як слід і відчуйте, як спиною котиться хвиля ісламофобії. VIII ст. іслам був таким могутнім, що Оффа вирішив зробити напис арабською на своїй монеті. Ніколи не зайве перестрахуватися, еге ж?

У 876–877 роках мусульмани спустошили римську Кампанію [112] Сільськогосподарська місцевість в околицях Рима. та остаточно поставили хрест на римському спадку після завоювання Іспанії й Північної Африки.

Мусульмани переслідували невірних так, як римляни ніколи не переслідували тих, хто не вірував, скажімо, у Юпітера. А мусульмани прагнули навернути всіх невірних, пригрозивши, що доки цього не станеться, з ними не торгуватимуть. Це спричинило катастрофу, що трапилася на початку VIII ст. у мирних водах Середземного моря.

Через мусульманське ембарго на торгівлю з невірними, а також завдяки їхньому контролю над Іспанією та Північною Африкою західне узбережжя Середземного моря перетворилося на сонне мавританське озерце, з якого пішов увесь морський трафік. Піренн цитує арабського науковця XIV ст. Ібн Хальдуна, який ніяк не натішиться, що, за винятком невеличкої смужки біля Константинополя, «християни не можуть пустити по морю навіть тріску».

У що ж це все вилилось? У знищення Римської економічної спільноти й колапс торгівлі. Зокрема, як зазначає Піренн, з ринку зникає папірус, а золото стає ще рідкіснішим. Щодо вишуканих заморських приправ, які були до послуг ченців у Корбі, то їх запаси також вичерпались.

З ретельністю детектива Піренн порівнює корбійські запаси з провіантом посадовців часів Карла Великого, який 829 року їм видавали в дорогу: хліб, свинина, дичина, яйця, сіль, трави, овочі, риба й сир, проте жодної дрібки спецій. Це була, як суто по-бельгійському вишукано зазначає великий історик, «простацька їжа».

Наслідком мусульманських завоювань стало те, що принаймні половина жаб довкола середземноморського болота прийняла іслам. І значно важливіше: вони вже навіть кумкали арабською й не мали нічого спільного з колишніми греко-римськими жабами. Піренн каже, що це був кінець єдності римської системи. Звідси почалося стрімке падіння добробуту й рух європейських сил на північ. Піренн переконаний, що саме з ініційованих Магометом завоювань постала феодальна система Карла Великого й мальовниче сонце Римської імперії скотилося в морок Середньовіччя.

Сьогодні багато хто вважає блискучу роботу Піренна за грубо спрощене подання історії. Сучасні дослідники твердять, що відновлення піратства відіграло не менш важливу роль у зниженні торгівлі, ніж арабська перебірливість. Та хай навіть Піреннова розвідка правдива лише наполовину і його критики мають право казати, що переміни, про які він пише, почалися ще задовго до навали мусульман, неможливо не засумніватися в емоційній і психологічній привабливості його слів. Припускаю, на Піренна неабиякий підсвідомий вплив мало ставлення Західної Європи до ісламу, оскільки його слова досі живо відлунюють у нашій колективній пам’яті.

Хай де ми будемо на середземноморському узбережжі, купаючись у морі й кинувши погляд на дальній пляж, що побачимо там, на мисі? Форт, який збудували європейці для захисту від маврів, або маври — щоб оборонятися від християн.