Віктор Авдєєнко - Проект «Україна». Київський патерик. 17 непростих питань української історії

Також великою була б імовірність невходження в таку українську державу — навіть при досягненні компромісу — Донецька (у Луганська було більше шансів залишитися в складі України) — швидше за все, він відійшов би до РРФСР.

Незважаючи на угоду з Західно-Українською Народною Республікою, реальне приєднання ЗУНР було б малоймовірним. Польща, яка вважала ці землі своїми, шляхом переговорів або прямої агресії залишила б їх за собою.

Абсолютно незрозуміло, яким був би політичний устрій такої держави. Всі найбільш помітні лідери УНР — Грушевський, Винниченко, Петлюра — були представниками лівих поглядів. З огляду на вплив більшовиків на південному сході, логічно припустити, що Україна в такому випадку стала б соціал-демократичною. Тим більше, що соціалізм тоді був у тренді — соціалістична революція відбулася не тільки в Росії, але і, наприклад, в Німеччині. При цьому національно-патріотичні тенденції навряд чи викликали б особливий опір — варто згадати, що першу українізацію провели більшовики, ідейним натхненником її був нарком освіти УРСР Микола Скрипник.

Однак багато країн, що утворилися на руїнах Російської та Австро-Угорської імперій, встановивши спочатку демократичні режими, згодом скотилися до диктатури. Цілком можливо, що цим шляхом пішла б і Україна. Особливо з огляду на те, що, фактично, військовим диктатором був уже Симон Петлюра.

До 1930-х років Україна могла існувати доволі спокійно, проте це не означає, що вона була б застрахована від внутрішньополітичних і соціально-економічних криз. Ближче до Другої світової війни, коли сталінський СРСР і гітлерівська Німеччина суттєво зміцніли, країна напевно б зазнала нових випробувань.

Зокрема, не виключено, що СРСР спробував би захопити Україну, як він це зробив з країнами Прибалтики та Фінляндією. При цьому, з огляду на розмір країни, більш правдоподібним виглядає фінський сценарій, тобто Україна могла б зберегти незалежність, але втратити частину своєї території — швидше за все, все той же Донбас або, в гіршому випадку — схід країни, включаючи Харків і, можливо, навіть Дніпропетровськ.

Цілком можливо, що замість Польщі (а може, і разом з Польщею) СРСР і Німеччина вирішили б поділити Україну. Лінія розмежування могла б пройти по Дніпру, інший варіант — СРСР отримав би південний схід, а Німеччина — решту. При цьому гостро постало б питання з Одесою — Німеччина напевно захотіла б отримати вихід до Чорного моря, та ще й з таким портом.

Втім, можливо, нічого подібного і не сталося б. В такому випадку цікаво, в якій коаліції опинилася б Україна під час Другої світової? Дуже велика ймовірність того, що в союзі з Німеччиною. Навіть незважаючи на негативний досвід попередньої війни. Ситуація могла б бути, як у Чехословаччині, яка перед самою війною потрапила під німецький протекторат. Українці, як і чехи, були б змушені працювати на перемогу рейху, що, врешті-решт, призвело б до невдоволення серед населення, а це, в свою чергу, викликало б масові репресії. Також Україна могла б піти шляхом Фінляндії, яка вступила у війну на боці Німеччини, але з 1944 року змінила вектор.

Також залишається відкритим питання про те, чи залишилася б Україна незалежною після війни, чи її б поглинув СРСР.

Безумовно, реалізація будь-якого з описаних вище сценаріїв привела б до зміщення координат геополітичної системи — все той же «ефект метелика». Тобто, умовно, в такому і такому випадку могло б не бути Другої світової війни, не розпався б Радянський Союз, і так далі. Саме тому я не буду далеко заходити в своїх фантазіях, обмежившись тим, що вже виклав.

Якби після революції Україна збереглася в урізаному вигляді, скажімо, без Донецько-Криворізької республіки (або якоїсь її частини), в принципі, розвиток подій був би приблизно таким.

При будь-якому сценарії важливим питанням залишався б статус західноукраїнських земель і, відповідно, доля об’єднання всіх українських територій. Спроба такого об’єднання робилася, як ми пам’ятаємо, ще Богданом Хмельницьким, проте Галичина, як і раніше, залишалася міцно прив’язаною до Польщі.

Польща, отримавши незалежність завдяки російській революції, намірилася відродитися в межах Речі Посполитої 1772 року. Влітку 1919 року була захоплена Західна Україна, ЗУНР була ліквідована.

Країни Антанти і Добровольча армія Денікіна підтримували Польщу, але були проти польської експансії на схід. Це було цілком в інтересах України. Навесні 1920 року голова польської держави Юзеф Пілсудський підтвердив право українського народу на незалежність. Погодилася б при цьому Польща віддати Україні західні території? Не виключено — принаймні, це відповідало лінії Керзона, запропонованої Антантою і прийнятої, хоч і зі скрипом, Польщею. Однак угода, підписана Петлюрою, передбачала набагато більші територіальні поступки.