Энтони Смит - Нації та націоналізм у глобальну епоху

Сьогодні, звісно, цей старомодний імперіалізм неспроможний, відсунутий назад навальним націоналізмом, хоча й не зліквідований. Прихильники глобальної культури далекі від будь-якого зв’язку з такими сподіваннями, навіть у поміркованих культурних варіантах. Їхній культурний релятивізм і відвертий екуменічний космополітизм — різка опозиція не лише до роз’єднувального націоналізму, а й до агресивного і самозвеличувального імперіалізму всіх видів.

Але чи може глобальна культура уникнути культурного імперіалізму? Чи може вона стати справді космополітичною? Хіба англійська мова не стає глобальною lingua franca? Хіба не стали європейські (переважно французькі й британські) інституції й американський спосіб життя визначати більшість того, що скидається на міжнародну культуру, культуру Далласа, поп-музики і джинсів, але також культуру комп’ютерної технології, мас-медій, модерністської урбаністичної архітектури, конституційного права і демократії та соціальної справедливості? Навіть наявні майже універсальні ідеологічні каркаси — капіталізм і соціалізм — були прив’язані до специфічних історичних контекстів, певних державних формацій і окремих регіональних військових блоків, заснованих на американській і російській гегемонії. Чи можемо ми втекти від специфічності нового імперіалізму, нового Pax Americana, або Japonica, або Europeana за космополітичні лаштунки глобальної культури? Дуже часто приклади глобальної культури, підібрані для ілюстрації її зростання, виявляються зобов’язаними своїм походженням і привабливістю владі й престижу котрогось із великих метрополійних центрів та культур сучасного світу, новим «культурним імперіям» модерності. Це щонайменше підказує, що пошуки глобальної культури й ідеалу космополітизму постійно руйнуються реаліями владної політики та характером і особливостями культури [26] Про культурний імперіалізм і національну автономію див.: Tomlinson (1991, esp. ch.3). .

Спробуймо на мить уявити справді не імперську глобальну культуру, не пов’язану з певним часом чи місцем і таку, що не приховує за собою національного коріння і характеру. Такий космополітизм інколи вважають природною властивістю або результатом «постмодерної культури». Не заглиблюючись у складне питання, що і в якому значенні вважати «постмодернізмом» у різних сферах, суміщення глобалізму й постмодернізму означатиме рух культурного еклектизму і амбівалентності або колаж локалізованих особливостей у поєднанні зі стандартизованою і добре налагодженою науковою технологією. З одного боку — грайливе, іноді сатиричне використання різних традиційних стилів, образів і слів, видобутих зі старіших історичних культур у літературі, музиці, мистецтві, архітектурі й моді, які розглядаються з незалежної позиції. З іншого боку, існує уніфіковувальне облицювання налагодженого одноманітного «наукового» дискурсу, який відповідає особливостям технічної інфраструктури комунікацій [27] Детальніше про це див.: A.D. Smith (1990b). .

Справді, для декого наратив самої нації й особливо концепція народу сьогодні має цей гібридний, еклектичний присмак. Він «латка на латці» історичних культур, його характеризує «подвійний час» і розрив між авторитетним історичним і повчальним наративом народу та повторюваним на- ративом називання, який виконується в щоденному житті і через який народ відтворюється. За цим сценарієм «національна ідентичність» стала гібридною й амбівалентною: це сукупність оповідей, розказуваних усіма видами соціальних груп і індивідів, особливо маргіналізованими й ізгоями, іммігрантами, екс-колоніалами, вигнанцями і підлеглими. Ймовірно, характер глобальної культури буде так само гібридним, з багатьма амбівалентними, навіть суперечливими складниками: колаж традиційних локальних, фольклорних і національних мотивів і стилів; сучасного наукового, квантитативного й технічного дискурсів; культури масового споживацтва, що складається зі стандартизованих масових товарів, образів, практик і слоганів; і взаємозалежність усіх цих елементів по всій планеті, ґрунтована на уніфікаційному тискові глобальних телекомунікацій і комп’ютеризованих інформаційних систем [28] Амбівалентний і гібридний характер сучасних західних національних ідентичностей і їхнє переозначення в поняттях «інших», у даному разі меншин, іммігрантів і колишніх колоній висвітлюється у: Bhabha (1990, ch. 16). .