Энтони Смит - Нації та націоналізм у глобальну епоху

На практиці, ясна річ, гібридна космополітична культура напевне матиме і «модерні», і «постмодерні» ознаки. Ми очікуємо, що вона виказуватиме раціоналістичний, технічний і науковий дискурс модерності, але також амбівалентне й ностальгічне, якщо не цинічне і штучне, маніпулювання строкатим, гібридизованим минулим з його фольклорними традиціями, національними мовами й культурами, які характеризували «постмодерну» реакцію на модерність. І все це спиратиметься на уніфіковану квантитативну й технологічну базу дедалі складніших комп’ютеризованих інформаційних мереж і електронних систем масових комунікацій.

У такому розумінні гібридна глобальна культура має три особливості, які позначають ЇЇ як справді нову: вона універсальна, технічна і безчасова. Вона універсальна в сенсі, якого ніколи не могла досягти навіть найбільша імперія з її «космополітичною» культурою. Ні китайська, ні римська, ні буддійська, ні ісламська цивілізації не могли претендувати на таку універсальність; на їхніх limes [29] Кордонах (лат.). завжди були інші імперії та чужі культури. Вони завжди були проявами властивостей окремих народів у певний період їхньої історії; хоч би як вони ослабли, вони завжди були пов’язані з певними місцем і часом; їх зазвичай приносили завойовницькі армії. Навіть великі цивілізації, як ісламська і християнська, які Джон Армстронг уважає матрицями культурних символів для багатьох менших етнічних спільнот, виказують особливості місця свого народження або розташування святинь. З іншого боку, сьогоднішню або завтрашню глобальну культуру, навіть якщо вона більш розвинена в Америці й Західній Європі, не можна легко прив’язати у часі й просторі. Вона втратила багато часової і просторової специфіки в мішанині елементів, із яких складається, і точно втратить ще більше. Вона стане дійсно планетарною [30] Про середньовічні іслам і християнство як етнорелігійні цивілізації, які охоплюють менші етнічні ідентичності і надають їм символічні ресурси, див.: Armstrong (1982, ch. 3). Про централізовані бюрократичні імперії загалом див.: Eisenstadt (1963) і Mann (1986, vol. 1); про сакральні держави див.: Андерсон Б. Уявлені спільноти: міркування щодо походження й поширення націоналізму / Пер. з англ. В. Морозов. — 2-е, перероб. вид. — К.: Критика, 2001. — Розділ 2. .

Сьогоднішня глобальна культура — це також перша суто технічна цивілізація. Використання нею етнічних чи національних елементів емоційно нейтральне. Її мозаїка грайлива і прорахована, вона викачує пристрасть із контроверзій і зводить їх до технічних питань із суто інструментальними розв’язаннями. В основі її космополітства — уніфікована технологія з безліччю систем комунікації, які створюють взаємозалежні соціальні мережі, виражаючи себе у відповідному стандартизованому, технічному й часто квантитативному дискурсі. Ось чому технічна інтелігенція стала важливою для пізньої модерності і чому вона витіснила раніших гуманістичних і часто націоналістичних інтелектуалів. Саме техніки мають посідати й керувати глобальними системами масових комунікацій, а їхня технічна культура критичного дискурсу визначає специфічний характер виниклої глобальної культури [31] Див.: Gouldner (1979) — про відмінності між гуманітарною й технічною інтелігенцією. .

Крім того, глобальна культура не має часу. Завжди наздоганяючи невловиме «тепер», штучна й стандартизована універсальна культура не має історичної основи, ритму розвитку, відчуття часу і послідовності. Безконтекстна й безчасова, ця штучна глобальна культура може вдаватися до минулого з ілюстративною метою або прагматично використовувати мотиви з конкретного минулого з еклектичною мінливістю, але відмовляється вміщувати себе в історії. Справжня глобальна культура плинна, повсюдна, безформна й історично неглибока, вона позбавлена будь-якого відчуття розвитку поза виконуваним теперішнім і ворожа до ідеї «коренів».

Чому люди чекають і бояться приходу такої космополітичної, безкорінної культури? Чи може вона насправді вистояти? Вони чекають і бояться її приходу через швидкий поступ тих великих утворень, величезних транснаціональних компаній, систем масових комунікацій і супутньої культури масового споживацтва, про які згадувалося вище. Є, зрештою, чимало свідчень усе більшої культурної й економічної одноманітності в різноманітних царинах і продуктах діяльності. Наступ американської масової культури, англійської мови, поп-культури, візуальних мас-медій і комп’ютерно-інформаційних технологій являють собою важливі глобальні культурні тенденції. Ці тенденції, судячи з усього, існують принаймні кілька десятиліть. Але що вони дали? Чи може істотна кількість чоловіків і жінок жити за ними, а також із ними? Чи можуть вони піднестися до нової культури, нового стилю життя, який надихав і втішав би людей у втраті, горі й смерті? Яку пам’ять, які міфи й символи, цінності й ідентичності може запропонувати така глобальна культура?