Энтони Смит - Нації та націоналізм у глобальну епоху

З такого погляду модерна епоха — не табула раса. Навпаки, вона постає зі складних соціальних і етнічних утворень раніших епох та різних видів етносів, що їх модерні сили трансформують, але ніколи не стирають. Модерна епоха в цьому сенсі нагадує палімпсест, на якому записано досвід та ідентичності різних епох та багато етнічних утворень: пізніші зазнають впливу раніших і модифікують їх, витворюючи складений тип колективної культурної одиниці, яку ми називаємо «нацією». Як ми побачимо далі, відмінності й конфлікт між двома основними формами етносів, латеральною і вертикальною, стоять за багатьма політичними проблемами й конфліктами сучасного світу.

Те ж саме можна сказати і щодо руху й ідеології націоналізму. Звичайно, жодна така світська ідеологія чи рух не зафіксовані раніше XVIII ст. або в релігійній формі раніше XVI ст. в Нідерландах і Англії. Але існували раніші ідеології й рухи, які були прообразом націоналізму. Це були етніцистські рухи на захист певних етносів — і латеральних, і вертикальних, та етноцентризм, основа якого — місіонерське почуття етнічної обраності. Іноді такі рухи виливалися у відкрите повстання і війну, наприклад, коли іонійці та єгиптяни повстали проти ахеменідських персів, галли і євреї — проти римлян, швейцарці та шотландці — проти Габсбургів і Плантагенетів. Образи і героїчні легенди, які виросли навколо цих подвигів, поза сумнівом, вплинули на модерні націоналістичні прагнення окремих етносів, а пізніше світський націоналізм модифікував, але зберіг деякі зі старіших героїчних традицій і міфів про етнічну обраність [96] Про дивовижний міф етнічної обраності, який живив ранньомодерний націоналізм у Нідерландах, див.: Schama (1987, ch. 2); пор. також: Kohn (1940) — щодо пуританського англійського націоналізму етнічного обрання. Про ці міфи етнічної обраності див. загалом: A.D. Smith (1992а). .

Другою важливою етнічною спадщиною домодерних епох було збереження багатьох так званих «периферійних» етносів. За характером вони зазвичай демотичні або «вертикальні». До прикладів із Заходу можна занести квебекців, басків, каталонців, корсиканців, бретонців, валлійців, шотландців, фризів — це лише кілька; поза межами Європи — еве, баконґо, копти, курди, друзи, сикхи, нага, таміли, моро і австралійські аборигени [97] Еве (самоназва — евегбе) — народ у Республіці Гана (2 млн осіб). Того (1,8 млн осіб) і Нігерії (до 100 тис. осіб). Копти — етноконфесійна група єгипетських арабів, яка сповідує християнство (переважно монофізити). Чисельність бл. 4 млн осіб. Живуть у містах Верхнього Єгипту та інших країнах Близького Сходу. Нащадки доарабського населення Єгипту. Курди (самоназва — курд, курмандж) — народ у Туреччині (7,5 млн осіб), Ірані (5,6 млн), Іраку (Курдська автономна область, 3,7 млн), Сирії (бл. 800 тис.) та інших країнах. Загальна чисельність бл. 18 млн осіб. Мова курдська. За релігією переважно мусульмани-сунніти. Друзи — послідовники однієї з мусульманських шиїтських сект, заснованої в XI ст. Живуть переважно в Лівані та Сирії. Сикхи — народ в Індії, що виділився з пенджабців. Загальна чисельність бл. 17 млн. Мова пенджабська. Сповідують сикхізм. Нага — група народів (ао, сема, ангама та ін.) в Індії й сусідніх районах М’янми. Чисельність бл. 1,2 млн осіб. Таміли — народ в Індії. Чисельність 61 млн осіб; на півночі Шрі-Ланки бл. З млн осіб. Живуть також у Сингапурі й інших країнах. За віросповіданням переважно індуїсти. Моро (від ісп. moro — мавр) — група народів (сулу, самаль, магінданао, маранао, якани та ін.) на півдні Філіппін. Чисельність близько 2 млн осіб; за віросповіданням мусульмани-сунніти. .

Ці етнічні спільноти в минулому перебували (у деяких випадках і досі перебувають) у зв’язках відчуження й підпорядкування більшим, панівним етносам, чиї еліти правили державою, в яку вони кілька століть тому були інкорпоровані експансіоністськими правителями й монархами або не так давно — європейськими колоніальними державами. Лідери цих периферійних етносів або лідери рухів, які виступають від їхнього імені, часто заявляють, що їхню спільноту продовжують різною мірою експлуатувати й утискати. У минулому ґрунт для протесту складали соціальні, культурні й політичні питання. Сьогодні домінують економічні питання: периферійні спільноти заявляють, що їхні ресурси й працю експлуатують, а їхніми регіонами нехтують і їх маргіналізують уряди, в яких переважає етнічне ядро держави [98] Загальні аргументи щодо наслідків експлуатації ядром периферійних етнорегіонів у Британії задокументовані у: Hechter (1975). Конкретні випадки див.: Stone (1979). .