Юрій Терещенко - Український патріот з династії Габсбургів

81. Жук Андрій (1880–1968) — український громадсько-політичний діяч, кооператор і публіцист. Походив з давнього козацького роду з Полтавщини. З 1901 р. — член РУП, а з 1906 р. — ЦК УСДРП, у 1907–1914 рр. — у Львові, голова закордонної групи УСДРП. Редагував органи українського кооперативного руху в Галичині «Економіст» і «Самопоміч». У 1912 р. заснував Український інформаційний комітет у Львові, який у 1914 р. став основою СВУ. З 1914 р. відійшов від УСДРП, перебував у Відні як член проводу СВУ і співредактор його часопису «Вістник». У 1918–1919 рр. — співробітник українського посольства у Відні, за дорученням гетьманського уряду опікувався долею українських військовополонених в Австрії. У 1919 р. належав до УДХП, був співробітником її друкованого органу «Нове слово» (Зальцведель, Німеччина). У 1920-1930-х роках співпрацював із закордонним центром ЗУНР. У 1930 р. переїхав до Львова, де завідував відділом Ревізійного союзу українських кооперативів. У 1940 р. повернувся до Відня.

82. Місто в Далматії, де народився Вільгельм Габсбург.

83. Кікаль Франц — підполковник австрійської армії. Чех з походження. У грудні 1916-червні 1917 рр. — комендант легіону УСС. Загинув у бою під с. Конюхи поблизу м. Бережани.

84. Цегельський Лонгин(1875–1950) — український галицький громадсько-політичний і державний діяч, журналіст, дипломат. Один із засновників та провідних діячів Української національно-демократичної партії. Редактор часописів «Діло» і «Свобода». Від 1907 р. — посол до Австрійського парламенту, з 1913 р. — до Галицького сейму. У 1914 р. — один із засновників СВУ. Входив до УНРади ЗУНР, державний секретар внутрішніх справ ЗУНР. Брав участь у Трудовому конгресі. У 1919–1920 рр. за дорученням уряду Є. Петрушевича здійснив ряд дипломатичних поїздок до Австрії, Німеччини та Чехії. У 1920–1921 рр. — представник уряду ЗУНР у США, де згодом перебував у еміграції.

85. Трильовський Кирило (1864–1941) — український галицький громадсько-політичний діяч, один із засновників та керівників Української радикальної партії й січового руху, адвокат, журналіст і видавець. Освіту одержав в університетах Чернівців та Львова. Від 1907 р. — посол до Австрійського парламенту, від 1913 р. — посол до Галицького сейму. Від серпня 1914 р. — голова Бойової управи УСС, з 1915 р. — член Загальної Української ради у Відні, 1918 р. — член Української Національної ради ЗУНР, Генеральний отаман Українського січового союзу. Після поразки національно-визвольних змагань емігрував до Відня, де працював у кодифікаційній комісії при екзильному уряді Є. Петрушевича. 1921 р. заснував товариство «Січ» у Відні. 1927 р. повернувся в Галичину, тривалий час працював адвокатом у Коломиї.

86. «Вісник Союзу Визволення України» — двотижневик, від 1915 р. — тижневик «Союзу Визволення України», який видавався у Відні у 1914–1918 рр. під редакцією В. Дорошенка, М. Возняка і А. Жука, від 1918 р. — видавався під назвою «Вісник Політики, Літератури й Життя». Головні теми часопису: життя на окупованих російськими військами землях Галичини і Буковини, праця СВУ в таборах для військовополонених, події в Україні тощо.

87. Герберштейн, граф — австрійський військовий. Під час Першої світової війни — ад’ютант ерцгерцога Фрідріха фон Габсбурга.

88. Клам-Мартінец Генріх, граф — австрійський державний діяч. Голова австрійського уряду від грудня 1916 р.

89. Бобжинський Міхал (1848–1935) — польський політичний діяч, історик і правник. Професор Ягеллонського університету в Кракові. Очолювана ним Шкільна рада сприяла полонізації українського населення в Галичині. Посол до Австрійського парламенту, у 1910–1913 рр. — намісник Галичини, виступав проти русофільства, намагався досягти українсько-польського порозуміння у справі виборів до Галицького сейму та створення українського університету. Проте через спротив польського духовенства у Львові та польських радикальних політичних кіл досягнута угода (1913) була зірвана, внаслідок чого він подався до демісії. У 1917 р. — міністр у справах Галичини.

90. Голуховський Агенор (1849–1921) — австрійський і польський державний діяч та дипломат. 1893–1896 рр. — міністр закордонних справ Австро-Угорщини.

91. Бандрівський В. — секретар військово-санітарної місії УНР в Італії (1919 р.)