Світова гібридна війна: український фронт
монографія
Рецензенти:
Безсмертний Роман Петрович – Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Білорусь;
Гопко Ганна Миколаївна – к. соц. ком., народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах;
Міріманова Наталія – провідний експерт у галузі трансформації конфліктів і миротворчості, РhD Інституту аналізу і вирішення конфліктів Університету Джорджа Мейсона;
Пирожков Сергій Іванович – д.е.н., проф., академік НАН України, віце-президент НАН України;
Романченко Ігор Сергійович – д. військ.н., проф., генерал-лейтенант, заслужений діяч науки і техніки України, начальник Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України;
Тука Георгій Борисович – заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації (2015–2016 рр.).
Головний науковий редактор і упорядник:
Горбулін Володимир Павлович.
Заступники головного наукового редактора:
Власюк Олександр Степанович, Ляшенко Олександра Миколаївна.
Авторський колектив Національного інституту стратегічних досліджень високо цінує підтримку начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України генерала армії України Віктора Миколайовича Муженка та рекомендації його колег щодо вивчення особливостей гібридної війни Росії проти України та формування нової якості вітчизняного оборонного сектору.
Висловлюємо щиру вдячність рецензентам: доктору економічних наук, професору, академіку НАН України, віце-президенту НАН України Сергію Івановичу Пирожкову; доктору військових наук, професору, генераллейтенанту, заслуженому діячу науки і техніки України, начальнику Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України Ігорю Сергійовичу Романченку ;Надзвичайному та Повноважному Послу України в Республіці Білорусь Роману Петровичу Безсмертному ;кандидату наук із соціальних комунікацій, народному депутату України, Голові Комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганні Миколаївні Гопко; провідному експерту в галузі трансформації конфліктів й миротворчості, РhD Інституту аналізу і вирішення конфліктів Університету Джорджа Мейсона Наталії Мірімановій ;заступнику міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, голові Луганської обласної військово-цивільної адміністрації (2015–2016 рр.) Георгію Борисовичу Туці .
Щиро дякуємо команді професіоналів, які невтомно працювали над літературним редагуванням тексту монографії, її технічнім оформленням, дизайном.
Велике спасибі усім, хто не шкодував сил і часу для нашої спільної справи.
Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!
Тарас Шевченко
Сьогодні людство стоїть перед викликом гібридних війн, подобається нам це чи ні. Саме такі війни породжують формування нового гібридного світу, або, точніше, – гібридного світоустрою. І ми мусимо адекватно відреагувати на цей виклик, описати його не заперечуючи, але приймаючи реальність такою, яка вона є.
Точкою відліку для формування гібридного світоустрою стала агресія Росії проти України. І це не оцінка в дусі романтичного україноцентризму (на що й справді у нас багато хто грішить), – це об’єктивний стан питання. Як сараєвське вбивство вивільнило стиснуту пружину глибоких суперечностей і складних процесів, що призвели до Першої світової війни, так і пряма анексія Криму Росією та її дії на Донбасі стали таким самим спусковим гачком для початку нової світової гібридної війни.
«У світі немає нічого більш постійного, ніж непостійність», – писав Дж. Свіфт. Ключова проблема нинішнього «процесуального моменту» саме в тому, що багато людей (політики, експерти, науковці, журналісти), як і раніше, думають про нинішній стан як про щось тимчасове. Вони часто сприймають і трактують його як щось таке, що є «відхиленням від норми» або просто «транзитним станом» до кардинально іншого «кращого майбутнього». Більше того, так про це думають і ті, хто зруйнував цей світопорядок, який ще кілька років тому здавався нам непорушним: Москва та її кремлівсько-державний істеблішмент (політичний, інтелектуальний, військовий), що є «елітою» лише умовно. Загалом же спостерігається чітка неготовність не тільки РФ, а й Заходу прийняти нову реальність.
Читать дальше