92. Форстер — майор австро-угорської армії, у 1918 р. під час перебування ерцгерцога В. Габсбурга в Україні — його ад’ютант і політичний радник.
93. Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ) — науково-культурна громадська організація. До заснування ВУАН (1918 р.) фактично виконувало функції української академії наук. Засноване у 1873 р. у Львові на доброчинні кошти, ставило завдання розвитку науки і культури, збереження пам’яток старовини. Складалося з секцій: історико-філософської, філологічної та математично-природничої. Мало друковані органи: «Записки НТШ», «Хроніки НТШ», «Літературно-науковий вістник» та ін.
94. Залізняк Микола (1888–1950) — український громадсько-політичний діяч і публіцист. Один з лідерів Української партії соціалістів-революціонерів, один з організаторів студентських громад у Києві та Львові. Співзасновник «Союзу визволення України» (1914), однак невдовзі вийшов з його складу і очолив Закордонний комітет українських соціалістів-революціонерів. У 1914–1918 рр. проводив видавничу і публіцистичну діяльність у Відні. У 1918 р. — член української делегації на мирній конференції у Бересті-Литовському. Голова української дипломатичної місії УНР у Фінляндії (1919–1920 рр.). На еміграції у ЧСР — професор Українського вільного університету у Празі. Автор статей з історії України і спогадів «Моя участь у мирових переговорах у Бересті-Литовському» (1928). Заарештований у 1945 р. радянською військовою контррозвідкою, помер у тюрмі.
95. Фрідріх фон Габсбург (1856-?) — австрійський ерцгерцог, 1914–1917 рр. — командувач австрійських збройних сил. Відомий своєю жорстокістю до українського населення Галичини під час Першої світової війни.
96. Дорошенко Володимир (1879–1963) — український громадсько-політичний діяч, бібліограф і літературознавець. Співзасновник української студентської громади в Москві. Член РУП, до 1911 р. — УСДРП. Автор статей і бібліографічних оглядів у газетах «Громадська думка», «Рада». У 1914–1918 рр. — співзасновник і член президії Союзу Визволення України, головний редактор його видань. Від 1908 р. мешкав у Львові, де до 1944 р. працював у бібліотеці НТШ (від 1937 р. — її директор). Від 1944 р. — в еміграції, у 1949 р. оселився у США. Автор численних літературознавчих статей.
97. Липинський В’ячеслав (1882–1931) — видатний український громадсько-політичний діяч, історик, філософ, політолог і публіцист. Народився на Волині. Освіту одержав у Ягеллонському університеті у Кракові та Женевській вищій школі політичних наук. У 1912 р. виступив ініціатором створення Українського інформаційного комітету, який ставив завдання пропаганди ідеї створення Української незалежної держави. У червні 1917 р. — один з організаторів Української демократично-хліборобської партії та автор її програмових документів. У 1918 р. — посол Української Держави в Австро-Угорщині. Залишився на посаді посла в Австрії й за часів Директорії УНР. Подав у відставку одразу після розстрілу полковника П. Болбочана на знак протесту проти політики Директорії. В еміграції жив у Австрії та Німеччині. У 1920 р. став засновником Українського союзу хліборобів-державників. Головний ідеолог і лідер гетьманського руху. У 1920–1925 рр. редагував неперіодичний збірник «Хліборобська Україна». Помер неподалік Відня.
98. Ганкевич Лев (1881–1962) — український галицький громадсько-політичний діяч і журналіст, за фахом — правник. Виступав адвокатом на політичних процесах. У 1918–1922 рр. — співредактор часопису «Вперед». Один з провідників Української соціал-демократичної партії, у 1930–1934 рр. — її голова. У 1918 р. — член Української Національної ради ЗУНР. Останні роки життя мешкав у США.
99. Темницький Володимир (1879–1938) — український галицький громадсько-політичний діяч, дипломат, публіцист, за фахом — правник. Народився в сім’ї священика. Навчався в університетах Львова, Кракова та Відня. Активний діяч Української соціал-демократичної партії, у 1914–1921 рр. — голова управи УСДП. За доби Першої світової війни — член Бойової Управи УСС, Головної Української ради у Відні та активний діяч «Союзу визволення України». У січні-лютому 1919 р. — заступник міністра закордонних справ УНР в уряді В. Чехівського, у квітні-серпні 1919 р. — міністр закордонних справ в уряді Б. Мартоса. Після повернення в Галичину в 1922 р. відновив політичну діяльність. Разом з Л. Ганкевичем намагався відродити УСДП у 1930-х роках. Автор численних статей суспільно-політичної тематики в галицькій пресі, праці «Українські Січові Стрільці». Помер у Львові.
Читать дальше