100. Йдеться про Івана Горбачевського (1854–1942) — визначного українського вченого-хіміка, громадсько-політичного діяча, з 1908 р. — члена Сенату Австро-Угорщини, у 1917–1918 рр. — першого українця-міністра (охорони здоров’я) в австрійському уряді.
101. Бачинський Володимир (1880–1927) — український галицький громадсько-політичний діяч, за фахом — правник. Народився на Самбірщині. Напередодні Першої світової війни — депутат Галицького сейму і Австрійського парламенту. Один з лідерів Української національно-демократичної партії. 1921–1923 рр. — голова Української національної ради, Міжпартійної ради, один з лідерів Української народної трудової партії, згодом — один з лідерів її правого крила, яке виступало за «реальну» політику щодо Польщі в українських землях. 1925–1926 рр. — член Українського національно-демократичного об’єднання, виключений за угодовство.
102. Народний дім у Львові — одна з найстаріших культурно-освітніх установ у Галичині. Заснований 1849 р. заходами Головної Руської ради для сприяння національно-культурному розвиткові українців в Австро-Угорщині. Під будинок, за розпорядженням австрійської адміністрації, було виділено площу, де стояв зруйнований у листопаді 1848 р. Львівський університет. Збудований (1851–1864) на пожертви українського населення Галичини. Окрім першої української академічної гімназії та інтернату Народному дому належали видавництва, бібліотека, архів, музей, нумізматична колекція, мистецькі збірки та ін., зібрані та придбані на громадські кошти. Під час окупації Львова російськими військами переважну частину майна, яке належало Народному дому, було вивезено до Росії. Після 1939 р. Народний дім ліквідовано органами радянської влади, його колекції передано до різних наукових та музейних установ.
103. Йдеться про москвофільське культурно-освітнє товариство на зразок товариства «Просвіта», засноване у 1874 р. на честь відомого українського галицького громадського і культурного діяча, мецената Михайла Качковського (1802–1872), який не належав до кола москвофілів. При Народному домі у Львові ним була заснована фундація (80 тис. гульденів) на нагороди за твори українською літературною мовою та часопис «Слово».
104. Ставропігійський інститут — релігійно-просвітницька громадська організація у Львові, правонаступниця Львівського братства. Заснований декретом імператора Йосифа II 1788 р. Підпорядковувався місцевій владі, а його членам було надано статус старшин українського народу з правом патронату Успенською церквою, утримання школи, згодом — друкарні. У другій половині XIX ст. поступово перейшов на позиції москвофільства. У 1914–1915 рр. керівництво інституту підтримало російську окупаційну владу в Галичині, відстоювало ідею єдиного «русского» народу, заперечувало існування української нації. У 1915 р. москвофільське правління інституту емігрувало в Росію і вивезло із собою найцінніші колекції. У 1915 р. австрійська адміністрація призначила для Ставропігійського інституту урядового комісара А. Смулку, який за наказом намісництва 2.02.1916 р. передав управління установою в руки українських національно-демократичних сил. Представники українського національного табору здійснювали керівництво протягом 1916–1922 рр. За польської влади українська управа була розпущена, установи, що належали інституту, повернуті москвофілам. Припинив своє існування за радянської влади у Галичині (1940).
105. Ймовірно, йдеться про лист В. Габсбурга до фельдмаршала Е. Бем-Ермолі (див. прим. 119), в якому він характеризував австрійських офіцерів — кандидатів на посаду коменданта УСС.
106. Перфецький Роман (1880–1944) — український галицький громадсько-політичний діяч, правник за фахом. 1913 р. обраний депутатом Галицького сейму від Української національно-демократичної партії. У роки Першої світової війни співпрацював із «Союзом визволення України», був його представником у таборах для військовополонених у Німеччині. У 1918–1919 рр. — член Української Національної ради ЗУНР, заст. державного секретаря внутрішніх справ ЗУНР. У 1921–1922 рр. — член екзильного уряду ЗУНР, 1921–1923 рр. — голова Західно-Українського товариства Ліги Націй у Відні. У 1920-1930-х роках — член Українського національно-демократичного об’єднання. У 1935–1938 рр. — депутат Польського сейму.
Читать дальше