Ґеорґ Зимель - Філософія грошей

З усього того випливає: обмін – це соціологічне утворення sui generis [6] У своєму роді (лат.). , витокова форма і функція міжіндивідуального життя, яка шляхом логічних висновків у жодному разі не випливає із тієї якісної й кількісної властивості речей, яку позначають як придатність і рідкісність. Радше навпаки, обидві вони розвивають своє вартісноутворювальне значення тільки за припущення обміну. Там, де з якихось причин виключений обмін, принесення жертв із метою здобутку, усяка рідкісність бажаного об’єкта не може перетворити його на господарську вартість, поки знову не з’явиться можливість того відношення. – Значення предмета для індивідуума завжди полягає лише в його бажаності; його якісна визначеність вирішальна для того, що він повинен робити для нас, і якщо ми маємо його, перебуваємо в позитивному стосунку до нього, для цього його значення цілком байдуже, чи існують окрім нього багато, мало або немає жодного екземпляра його різновиду. (Я тут не викладаю окремо випадки, в яких сама рідкісність знову стає певним різновидом якісної визначеності, що робить для нас предмет гідним бажання, як-от: у старих поштових марках, рідкісних речах, старожитностях без естетичної або історичної вартості тощо.) Зрештою, відчуття різниці, яке потрібно для споживання у вузькому сенсі слова, усюди може бути зумовленим якоюсь рідкісністю об’єкта, тобто тим, що він використовується якраз не скрізь і не завжди. Однак ця внутрішня психологічна умова використання не стає практичною вже тому, що вона мусила б вести не до подолання, а якраз до консервування, навіть до зростання рідкісності, чого не відбувається відповідно до досвіду. Те, про що практично тільки й може йтися крім прямого її [рідкісності] використання, залежного від якості речей, є шляхом до того самого використання. Доки цей шлях довгий і важкий, долає жертву терпіння, розчарувань, праці, незручностей, зречень тощо, ми називаємо предмет «рідкісним». Безпосередньо це можна висловити ось так: речі не тому важко дістати, що вони рідкісні, а вони рідкісні тому, що їх важко дістати. Сам по собі був би нікчемним незмінний поверховий факт, що існує мізерний запас певних благ, щоб задовольнити всі наші бажання. Існує чимало об’єктивно рідкісних речей, що рідкісні не в господарському сенсі; чи є вони цими останніми, про це вирішує єдино лише така обставина: яка потрібна міра сили, терпіння, віддачі для їх набуття в обміні – жертви, які природно припускають, що об’єкт стає бажаним. Важкість досягання, тобто величина жертви, що приноситься в обміні, постає властивим конститутивним моментом вартості, із якого рідкісність складає лише зовнішнє явище, лише об’єктивацію у формі кількості. Часто не звертають уваги на те, що рідкісність чисто як така все ж являє собою тільки негативне визначення, суще характеризує через несуще. Однак несуще не може діяти, будь-який позитивний наслідок мусить походити із позитивного визначення і сили, для якого те негативне виступає ніби тільки тінню. Ці ж конкретні сили, вочевидь, є силами, докладеними лише в обміні. Тільки не слід уважати применшеним характер конкретності через те, що тут він не притаманний одиничній сутності як такій. Відносність між речами має своєрідне становище: вона сягає понад одиничне, існує лишень у множинності як такій і все ж не є суто поняттєвим узагальненням і абстракцією.

У цьому також виражається глибокий стосунок відносності до усуспільнення [Vergesellschaftung], що є найбільш безпосереднім унаочненням відносності в матеріалі людства: суспільство являє собою надсингулярне утворення, яке все-таки не абстрактне. Завдяки суспільству історичне життя уникає альтернативи: або пробігати в самих лише індивідах, або в абстрактних загальностях; суспільство є таке загальне, яке водночас має конкретну життєвість. Через це з’являється своєрідне значення, яке має обмін, як господарсько-історичне здійснення відносності речей, для суспільства: він підносить одиничну річ та її значення для одиничної людини з їхньої сингулярності, однак не в сферу абстрактного, а в життєвість взаємодії, яка є немов тілом господарської вартості. Хоч би як точно досліджували якийсь предмет щодо його для себе сущих визначень, господарської вартості не знайдуть, бо вона полягає винятково у тому взаємовідношенні , яке встановлюється на підставі цих визначень між багатьма предметами, кожен з яких зумовлює іншого та повертає йому те значення, яке він прийняв від нього.