В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

За традиційною класифікацією основою методології дослідження правосуддя у межах юридичної науки складають наступні методи як «способи відображення і відтворення в мисленні досліджуваного предмету» [131], «зумовлені певним дослідницьким підходом процедури інтерпретації досліджуваного явища» [132]:

■ загальні методи мислення (притаманні як теоретичному пізнанню, так і практичній діяльності);

■ філософсько-світоглядні підходи (або філософські методи);

■ загальнонаукові методи (використовуються усіма науками, поділяються на теоретичні та емпіричні);

■ конкретно-наукові (групові) методи (застосовуються окремими групами наук); та

■ спеціальні методи (використання обмежене окремою наукою) [133].

Зазначену класифікацію називають «вертикальною структурою методів» [134].

Оскільки останнім випробуванням будь- якого методу повинні бути його практичні результати (К. Поппер), деталізуймо їх застосування у дослідженні філософії правосуддя.

Загальні методи мислення, які притаманні як теоретичному пізнанню, так і практичній діяльності, охоплюють низку спеціальних методів, значеннях яких відповідно до традиційних визначень [135], для дослідження філософії правосуддя можна окреслити наступним чином.

Аналіз (уявне розчленовування з метою вивчення цілісного предмета на складові (сторони, ознаки, властивості або відношення), з-поміж іншого, виявляє ідею правосуддя, що охоплює такі взаємозв’язані складові та їх ознаки, особливості як поняття права, суду, здійсненні ідеї права тощо.

Синтез (з'єднання раніше виділених частин, як-от сторін, ознак, властивостей або відношень, предмета в єдине ціле) сприяє поєднанню понять правосуддя та судочинство в єдиній концепції філософії правосуддя.

Абстрагування (виділення властивостей і відношень досліджуваного явища, до яких суб'єкт виявляє інтерес, а також одночасне відсторонення від інших властивостей і відношень, у результаті чого утворюються різноманітні абстракції — поняття, категорії, теоретичні конструкції та їх системи) використовується для акцентування уваги на ідеї права як ключовій ідеї правосуддя. Абстрагування також лежить в основі типології і класифікації видів судочинства, підходів до тлумачення (інтерпретації) судової герменевтики, моделювання ідеї як складових системи знань про правосуддя.

Узагальнення (метод, наслідком якого є встановлення загальних властивостей й ознак об'єктів шляхом переходу від конкретного поняття чи судження до більш загального) використовується для розширення знань (понять) про елементи філософії правосуддя як теорії.

Індукція (як метод дослідження і спосіб міркування, у якому загальний висновок формується на основі конкретних посилань) сприяють вибудові індуктивних умовиводів, у яких висновком є судження про правосуддя як судове здійсненні ідеї права, в якому ця ознака приписується всьому класу явищ (пов’язаних зі здійсненням) правосуддя.

Дедукція (дослідження і спосіб міркування, за допомогою якого із загальних посилань із необхідністю випливає висновок конкретного характеру), виходячи і спираючись на загальне знання про правосуддя, робляться висновки часткового характеру. При використанні як посилання гіпотетичного припущення, наприклад нової наукової ідеї, дедукція - відправна точка зародження філософії правосуддя як нової теоретичної системи.

Аналогія (дослідження, за методом якого, на основі подібності об'єктів в одних ознаках роблять висновок про їх подібність і в інших ознаках) сприяють виокремленню ознак явища правосуддя в інших явищах (як-от самосуд).

Моделювання (спосіб вчення об'єкта (оригіналу) шляхом створення і дослідження його копії (моделі)) використовується, в окремих випадках, для заміщення «оригіналу» правосуддя як явища цілком чи в певних його ознаках. У випадку практичної діяльності йдеться про моделювання судових процесів як навчальної методики [136], а в разі дослідження правосуддя - про уявні образи, що зафіксовані у відповідній знаковій формі, що функціонують за законами логіки («Формула Радбруха» та її застосування).

Філософсько-світоглядні підходи. Загалом вони функціонально зумовлюють загальну спрямованість дослідження.

Так, у дослідженні правосуддя можуть використовуватися, наприклад, матеріалістичний або ідеалістичний підходи.

Ідеалістичний підхід знаходить свій розвиток у правовому ідеалізмі, цінному для методологічного аналізу ідей правосуддя. В цьому зв’язку варто звернутися до правового ідеалізму.