В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

Курдявцев В. Н. Юридический конфликт // Государство и право. — 1995. — № 9. — С. 10.

Там само. — С. 7.

Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 [Електронний ресурс] / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К., 2006. — С. 19. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.Ua/ard/2006/06kovppp.zip

Там само. — С. 21.

Крівцова В. М. Юридичний конфлікт як феномен правової дійсності: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2005. — C. 4-5. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.Ua/ard/2005/05kvmfpd.zip

Там само. — C. 4-5.

Котигоренко В. О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.05 [Електронний ресурс] / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького — К., 2005. — C. 25. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.Ua/ard/2005/05kvoupk.zip

Як відзначалося, конфлікт є «зіткненням протилежних інтересів». Інтереси, як усвідомлення та відображення потреб і прагнень, відображаються правом, охороняються законом. Зокрема, стверджується, що «для правильного розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо враховувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і неправовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Йдеться про виключно легітимні, але конкуруючі інтереси покупця і продавця, боржника і кредитора, наймача і наймодавця, споживача і товаровиробника, прокурора і адвоката, слідчого і підозрюваного тощо. Певною конфліктністю характеризуються і охоронювані законом та правом інтереси громадянина і держави, особи і суспільства, акціонера і акціонерного товариства, національні і загальнолюдські, приватні і публічні тощо» (Абзац четвертий пункту 3.5 Рішення Конституційного Суду України вiд 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі про охоронюваний законом інтерес). Плідним є дослідження співвідношення суспільних та особистих інтересів у кримінальному праві та процесі, де вирізняють поняття «законні інтереси». Стверджується, що «законні інтереси особи не можна зводити до прав, передбачених у законі, і реальної можливості користуватися наданими правами, як це іноді вважають. … правовим захистом користуються і деякі інтереси особи, які не одержали прямого закріплення у конкретному нормативному акті. Не кожен законний інтерес безпосередньо закріплюється державою у нормах права, деякі випливають із загальних його принципів. Для визнання інтересу законним важливо, щоб він не був протиправним, не суперечив закону. Законні інтереси особи, що не випливають безпосередньо зі змісту нормативного акта, існують і у галузі кримінального судочинства (Шпотаківська О. В. Суспільні та особисті інтереси у кримінальному судочинстві: Авто- реф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 [Електронний ресурс] / Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2005. — С. 8-9. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.Ua/ard/2005/05soviks.zip).

«Державно-правовий конфлікт» визначається як «категорія науки конституційного права», «гостра форма відкритого протистояння (конфронтація), яка виникає між декількома владними інститутами, владним інститутом (інститутами) та інститутами суспільства, соціальними спільнотами у зв'язку з завданнями шкоди (чи загрози завдання шкоди) авторитету влади», порушення нормального функціонування державного механізму, суттєвим відхиленням у діях (актах) від існуючої конституційної системи організації публічної влади, ухваленням рішення із порушенням процедури, прагненням суб'єктів політики, не наділених державно-владними повноваженнями, розширити (змінити) свій політико-правовий статус» (Барабаш Ю. Г. Державно-правові конфлікти на сучасному етапі державотворення: конституційно-правовий аспект: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2009. — С. 4-5).

Кримінально-правові конфлікти (злочини), чия сутність «зіткнення з узаконеними суспільством ідеологічно- моральними приписами і певними правовими нормами», розглядаються як передумова виникнення і реалізації компромісних норм, які розглядаються в площині «нетрадиційних шляхів врегулювання конфліктів, які інколи можуть або могли б бути більш ефективними, ніж класичні»(«частіше обмежується лише притягненням до кримінальної відповідальності»). «Компромісні норми - це норми, що гарантують особі, яка вчинила злочин, звільнення від кримінальної відповідальності або пом'якшення покарання за умови виконання нею визначених законом позитивних посткримінальних вчинків, які сприяють реалізації основних завдань кримінально- правової боротьби зі злочинністю» (С. 9). Проводиться розподіл компромісних норм на дві групи в залежності від того, кому було спричинено шкоду злочином (а значить, хто потерпілий): «злочинець - особа» і «злочинець - держава». Див.: Усатий Г. О. Компроміс як засіб вирішення кримінально-правового конфлікту: Автореф. дис... канд. юрид. Наук: 12.00.08 [Електронний ресурс] / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 1999. — С. 8-9, 11. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/1999/99ugovkk.zip