В'ячеслав Бігун - Філософія правосуддя - ідея та здійснення - монографія

Сірий М. І. Судова влада // Юридична енциклопедія. — К., 2003. — Т. 5. — С. 669.

Погорілко В. Ф., Мисуно А. В. Судова влада // Політологічний енциклопедичний словник. — К., 2004. — С. 644.

Горбатенко В. П. Аристократія // Юридична енциклопедія. — К., 1998. — Т. 1. — С. 142.

Дет.: Розділ 4.5. Місце та роль юридичної професії у правових системах загального права в кн.: Луць Л. А. Сучасні правові системи світу. Навчальний посібник. — Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. — 234 с.

Stras D. R., Scott R. W. Retaining Life Tenure: The Case for a «Golden Parachute» // Washington University Law Quarterly. — 2005. — P. 1397.

Мироненко О. М. Руссо // Юридична енциклопедія. — К., 2003. — Т. 5. — С. 389.

Цит. за: Berman M. N. Originalism is Bunk // New York University Law Review. — 2009. — № 84. — P. 51.

Levinson T. Confrontation, Fidelity, Transformation: The «Fundamentalist» Judicial Persona of Justice Antonin Scalia // Pace Law Review. — 2006. — № 26. — P. 471.

Ibid.

Lipkin R. J. We are All Judicial Activists Now // University of Cincinnati Law Review. — 2008. — № 77. — P. 183.

Горбатенко В. П. Олігархія // Юридична енциклопедія. — К., 2002. — Т. 4. — С. 262.

Там само.

Green В. А., Roiphe R. Regulating Discourtesy on The Bench: a Study in the Evolution of Judicial Independence // New York University Annual Survey of American Law. — 2009. — № 64. — P. 517-518.

Ibid.

Див., напр.: Franck J. M. Against the Imperial Judiciary: The Supreme Court vs. the Sovereignty of the People (1996); Meese E. III. The Imperial Judiciary-And What Congress Should Do About It // Policy Review. — 1997. — Jan.-Feb. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.hoover.org/publications/policyreview/3574172.html; Krauthammer C. Our Imperial Judiciary // Time. — 2000. — Decеmber 4. — P. 46. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.time.com/time/printout/0,8816,998639,00.html; Lazarus S. The Most Dangerous Branch? // Atlantic. — 2002. — June. — P. 24. Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.theatlantic.com/doc/print/200206/lazarus; Bork R. H. Bork R. H. Our Judicial Oligarchy // First Things. — 1996. — № 67. — P. 21-24. Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.leaderu.com/ftissues/ft9611/articles/bork.html

Державна ж влада здійснюється, в одній зі своїх форм, у формі судової влади. Оскільки влада належить народу, який є її джерелом, то народ здійснює її, зокрема судову владу, в формі судочинства. В силу характеру влади та специфіки організації судової влади (централізація, ієрархічність, компетентність, роль у боротьбі за владу тощо) функція судової влади стала уявлятися як суто державна функція. Натомість, як зазначалося вище, за деякими уявленнями, правосуддя є функцією, делегованою державі громадянським суспільством для вирішення спорів і задоволення його потреб та інтересів. Надмірне ж одержавлення функції здійснення правосуддя призводить до диспропорції та колізій інтересів громадянського суспільства та держави. Україна рухається у цьому ж напрямі: в радянські часи судді обиралися громадами за специфічних соціально-політичних умов. Суди називалися «народними» і правосуддя в них відправляли професійні судді та народні засідателі. Залишається предметом змістовних досліджень, чи було це «виглядом», чи відображенням сутності здійснення народовладдя в правосудді. Водночас, із початку 1990-их років відбувається процес того, що має ознаки відчуженням судової влади від народу. Правосуддя відправляється, за певними винятками, суддями одноособово. Попри положення Конституції України про те, що «Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних» (ч. 3 ст. 124), роль інституту народних засідателів применшується, зокрема його виведено зі структури Верховного Суду України. Впровадження інституту суду присяжних відкладається під приводом того, що народ немає професійної здатності відправляти правосуддя, чим це питання вирішується за народ. Як наслідок, відбувається змістовний розрив у практичному здійсненні народом судової влади, наслідком якого є з одного боку, суцільне одержавлення функції здійснення правосуддя, а з другого, відчуження її від народу як джерела влади.

Wright R. G. The Distracting Debate over Judicial Review // University of Memphis Law Review. — 2008. — № 47. — P. 62-63.

Harel A. Rights-Based Judicial Review: A Democratic Justification // Lаw & Philosophy. — 2003. — № 22. — P. 247.

Мурашин Г. О. Демократія // Юридична енциклопедія. — К., 1999. — Т. 2. — С. 61.

Горбатенко В. П. Безпосередня демократія // Юридична енциклопедія. — К., 1998. — Т. 1. — С. 214.

Цит. за: Бернюков А. М., Бігун В. С., Лобода Ю. П., Малишев Б. В., Погребняк С. П., Рабінович С. П. Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення / В.С. Бігун (відп.ред.). — К., 2009. — С. 49. Дет.: Кудрявцева Т. В. Народный суд в демократических Афинах. — М.: Алетейя, 2008. — 464 с.