Ларс Свендсен - Філософія самотності

Чому самотність завдає такого болю? Самот­ність розповідає нам щось про нас самих, про наше місце у світі. Почуття самотності показує нам, наскільки ми незначні у більшій перспективі. Ми відчуваємо, що перебуваємо у всесвіті, для якого нічого не значимо, де наше буття або небуття позбавлене значимості для оточення. Самот­ність пов’язана із соромом.

Іноді, читаючи лекції про самотність, я прошу, щоб в аудиторії підняли руки самотні, але цього ніхто не робить і западає незручна тиша. Це свідчить про те, наскільки складно публічно визнати свою самотність. Самот­ність — це соціальний біль, біль, який посилає сигнали, що твоє соціальне життя незадовільне, і цей біль допікає ще настирливіше, коли стає соціально видимим. Самот­ність завдає не лише болю, а й незручностей. Аби уникнути сорому, необхідно робити вигляд, що в тебе активне соціальне життя, хоч би яким самотнім ти почувався в цей час. Незважаючи на те, що самотність — загальнолюдське явище, той, хто страждає від самотності, — невдаха.

У п’єсі Джоан Дідіон «Грай, що випаде» зустрічаємо 31-річну акторку Марію Вайєт та спостерігаємо за тим, що привело її до психічної лікарні. Марія розлучається з чоловіком, з його примусу робить аборт, її донька потрапляє до лікарні, а кар’єра покинута напризволяще. Вона страшенно самотня, і їй дуже важливо цю самотність приховати:

Вона бачила їх у супермаркетах і знала, як їх впізнати. О сьомій годині вечора в суботу вони стоятимуть у черзі до каси, читаючи гороскопи в Harper’s Bazaar, а в їхніх возиках буде одна бараняча відбивна і, може, дві банки котячого корму, а також ранкова недільна газета із загорнутими коміксами. Часом вони виглядатимуть дуже красиво, їхні спідниці матимуть правильну довжину, а окуляри — правильний тон, і, можливо, губи будуть лише трохи стиснуті з якоюсь ніби вразливістю, але це вони — з однією баранячою відбивною і ранковою газетою. Щоб її не викрили, Марія завжди робить великі закупи для домашнього господарства: літри грейпфрутового соку, літр зеленого соусу чилі, сушена сочевиця, паста «алфавіт», рігатоні та бляшанки ямсу, консерви, десятикілограмові коробки прального порошку. Вона знала, як упізнати самотніх, в яких нема обов’язків, і ніколи не купувала маленької зубної пасти, ніколи не клала до возика жіночого журналу. Будинок у Беверлі-Гіллз був завалений цукром, різними кукурудзяними кексами, замороженими стейками та іспанською цибулею. Марія ж їла звичайний сир [408].

Бути самотнім означає зазнати невдачі у важливій частині свого життя — бо це неспроможність створити відносини з однією людиною або кількома людьми, котрих потребуєш. Самот­ній не здатен отримати від інших підтвердження своєї цінності як людини, принаймні не в тому обсязі, якого потребує. Самот­ність людини стає ніби вимушеною ззовні. Самот­ній — той, хто прагне відносин з іншими, але у нього їх нема. Ось у чому відмінність між соціальним відторгненням і соціальним виключенням.

Встановлено, що і хронічна самотність, і експериментально викликана соціальна ізоляція корелюються з нижчим рівнем досвідчення сенсу життя. Це свідчить про те, що почуття належності має ключове значення для того, щоб життя мало сенс [409]. Сенс життя, очевидно, можна вивчати під різними кутами зору, але спільним для них буде вирішальна роль взаємин з іншими людьми [410]. Існують вагомі докази на користь «гіпотези належності» Баумайстера і Лірі, згідно з якою «людина має всепроникне прагнення формувати і підтримувати хоча б мінімум міцних, позитивних і вагомих міжособистісних відносин» [411]. Та потрібно додати, що не всі мають однакову потребу в належності, тобто в одних ця потреба більша, а в інших — менша [412]. Люди, які проводять багато часу з іншими людьми, як правило, щасливіші за тих, хто частіше залишається на самоті, але, очевидно, в цьому великі індивідуальні відмінності. При вимірюванні суб’єктивного благополуччя — або, як його часто трохи хибно називають, «щастя» — вплив міжособистісних відносин більший за вплив грошей і здоров’я. Якщо намагатися передбачити, високий чи низький бал матиме особа у вимірюванні суб’єктивного благополуччя, то час, який вона проводить із родиною і друзями, дасть найкращі шанси вгадати правильно. Люди повідомляють про те, що більшою мірою відчувають позитивні емоції тоді, коли вони з іншими людьми, ніж тоді, коли наодинці. Проте багато людей можуть переживати найкращий час у власному товаристві, а серед інших почуватимуться жахливо.