Галина Горицька - Ліля. Париж. Кохання

Здесь есть возможность читать онлайн «Галина Горицька - Ліля. Париж. Кохання» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2019, Жанр: foreign_contemporary, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Ліля. Париж. Кохання: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Ліля. Париж. Кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Макс була з Лілею вже досить довго – цілу вічність. Це дуже не просто пояснити. Вона навіть собі зізналася не відразу, що любить її – жінку. І сама вона також жіночої статі, однак свято вірить, що не існує якогось певного кохання між чоловіком і жінкою. Є просто кохання загалом: як між чоловіком і жінкою, так і між жінкою й жінкою, і між чоловіком і чоловіком. Однак, чи все так однозначно?..
Ліля переконана, що в житті головне зрозуміти – хто ти є. І задля цього їй знадобиться значно більше, ніж пройти пів Європи в пошуках свого замку – пізнаня справжнього призначення і прийняття себе…

Ліля. Париж. Кохання — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Ліля. Париж. Кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Німець розсміявся, але терпіння остаточно ще не втратив.

– А куди він повинен був поїхати на вашу думку?

– Ну, не знаю… Навкруги стільки замків!

– Це цікаво… Гаразд. Наприклад?

– Ну хоча б в Ельц!

– Гадаю, лицарі з династії Ельц не дозволили б [45] Один із найзнаменитіших замків Німеччини. Розташований у землі Рейнальд-Пфальц і побудований в ХІ ст. для охорони дороги, що проходить уздовж річки до Мозелю з внутрішніх районів могутнього гірського масиву Айфель. З часів свого заснування замок належав родині фон Ельц і ніколи за всю свою історію не міняв власників. Це прізвище вперше згадується в документах 1157 р., коли німецький аристократ Рудольф фон Ельц показав дарчу імператора Барбаросси. Відтоді й по сьогодні Ельц належить нащадкам знаменитого барона.

– Я не знаю. Нойшванштайн [46] Іще один із найвідоміших замків Німеччини, побудований на замовлення останнього короля Баварії на землях, що межують з австрійськими Альпами. Славиться тим, що був створений на знак пошани до Р. Вагнера, котрого обожнював правитель. Всередині зберігається безліч чудових картин на біблійну й міфічну теми про Нібелунгів, виконаних у стилі фресок на стінах. Також характерним є всебічне використання символу лебедя як непорочності, з котрим себе уособлював Людвіг ІІ. Безперечно один із найпрекрасніших замків Німеччини (на думку автора). ?

– Ви знущаєтесь? Він побудований досить недавно, і не треба згадувати Гогенцоллерн [47] Старовинний замок-фортеця в землі Баден-Вюртемберг, за 50 км на південь від Штутгарта. Бáтьківщина Гогенцоллернів – династії курфюрстів Бранденбурга (1415–1701), потім королів Пруссії (1701–1918) і німецьких імператорів (1871–1918). , бо тут зійшлися обидва чинники: недавно побудований, та й пруські королі були б проти. Ви повинні зрозуміти одне: кожен замок хтось будував і комусь належав і до того ж – на певній німецькій землі. І в основному для досить утилітарних цілей: або захисту території від загарбників, або задля іміджу. Однак то пізніше. Ви знаєте, що тільки графи могли будувати замки [48] В ХІ ст. по всій імперії утворилася велика кількість невеликих замкнених округів, які по суті були дрібними незалежними державами. Якщо землевласнику надавався графський титул, і тим самим врядування державними справами, в такому разі мешканці його території підпадали під його владу. Титул графа поступово ставав спадковим, і в імперії виділилося кілька заможних сімей, наділених владою. Графські володіння примножувалися завдяки династичним шлюбам і спадковості. Землі концентрувалися в руках низки сімей. Їхні представники спочатку як графи, а пізніше як місцеві володарі, отримали виключне право збирати військо й будувати замки, котрі в Середньовіччі для війська були практично неприступними. Таким чином, той, хто володів замком, був при владі та в країні. Виключні права на будівництво замків-фортець було надано місцевим володарям в 1200 р. А ось право обрання короля було закріплене за ними ще раніше – на початку ХІІ ст. Тому, на думку автора, і не змогла утворитися централізована влада в імперії, бо володарі «на місцях» мали таку саму владу й авторитет, як і король, якого вони обирали. ?

– Стривайте… Тобто король не міг оселитись у якомусь із замків на свій вибір?

І ось тут, здається, мій співрозмовник нарешті таки втратив терпіння.

– Звісно ні! І, як я вже казав, консолідованої імперії як такої не існувало. Рупхерт мав вукрай непевне становище, що і підтвердилося згодом: за борги він мусив продати навіть фамільний срібний посуд, а потім – і свою корону. І от за два роки до того, уявіть, він наслідував кюрфюрство Пфальське. Так, саме те, котре ви навіть не можете правильно вимовити. Столицею цього курфюрства, в котрому він по праву наслідування володарював і досить певно, наважуся припустити, почувався, був саме оцей Гайдельберґ, у котрому ви ось тепер є і сперечаєтеся зі мною. Тому після коронації він приїхав саме сюди святкувати й разом зі своєю дружиною Елізабет. А зовсім не якоюсь там Ліадейн! Пробачте… І навіть коли подався для цього до сусіднього монастиря й розмістив там свою придворну свиту, він уже мріяв про зведення на горі Кенігштуль грандіозного готичного палацу. Для цього з Франкфурта прибув відомий архітектор Гартен фон Марденер – це достеменно відомо, – шваб підняв вказівний палець, наголошуючи на непорушності своїх слів. – І Рупхерт, я гадаю, приїздив сюди на коні спостерігати, як утілюється його задум у життя. Розумієте?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Ліля. Париж. Кохання»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Ліля. Париж. Кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Ліля. Париж. Кохання»

Обсуждение, отзывы о книге «Ліля. Париж. Кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x