Брюс Кемерон: Ідеальне Різдво для собаки

Елла різко підвела погляд на матір.

– Що відбувається?

– Ти про що?

– Ви з татом розлучаєтеся?

Від цього питання у Джуліани запаморочилося у голові. Які підсвідомі повідомлення вона посилала своїй доньці? Чому і Гантер, і Елла так автоматично й невимушено казали про те, що для Джуліани звучало радше як смертельна хвороба? Розлучення.

– О, люба, – знову повторила вона.

Елла не зводила з неї очей, у яких палало обвинувачення.

Джуліані стало не по собі, і вона відвернулася. Чи не цього вона хотіла насправді?

Сандер здивовано підвів погляд, коли двері кімнати без попередження розчахнулися і на порозі з’явився його син зі сніданком у руках.

– Що сталося, Елла захворіла? – спитав Сандер замість привітання.

– Гм… – відповів Гантер, і ця відповідь здалася старому не достатньо конкретною.

Оскільки Гантер ніколи не приносив батькові сніданок, він не знав, де поставити тацю. Насупившись, він стояв на місці, очевидно, розглядаючи можливі варіанти з точки зору експлуатації приміщення. Маленький столик біля вікна був завалений книжками та журналами. У кімнаті був столик для сніданку в ліжку, але Сандер уже встав і вдягнувся.

– Сюди, – милостиво підказав Сандер, вказуючи на столик біля його крісла.

Гантер поставив тацю. Сандер без ентузіазму оглянув їжу. Вінстед підняв ніс у повітря, відчувши запах бекону.

– З Еллою все гаразд. Просто сьогодні я захотів зробити це. – Гантер із серйозним обличчям улаштувався в іншому кріслі.

Елла ніколи цього не робила, ніколи не затримувалася для продовження розмови, і Сандер вирішив, що саме так йому й подобається: кинь і тікай, як працівник зоопарку, який годує ведмедів гризлі.

– Як ти, насправді? – спитав Гантер.

Те, як його син поставив запитання, змусило Сандера насупитися.

– Що ти маєш на увазі під насправді ?

– Я просто… трохи хвилююся, тату. Схоже, ти нічого не робиш. Ти не виводиш Вінстеда на прогулянку. Ти просто сидиш у своїй кімнаті. Ми приносимо тобі їжу, прибираємо за тобою. Здається, у тебе депресія.

Почувши слово «прогулянка» у сполученні зі своїм ім’ям, Вінстед насторожився, але вирішив не вставати з лежанки на випадок, якщо Гантер блефував.

– Робити? Що ти хочеш, щоб я робив? – роздратовано спитав Сандер.

– Ну, можливо, закінчиш реставрацію своєї автівки? – розважливо запропонував Гантер. – Ти геть перестав нею займатися після смерті мами. Хіба ти не збирався поставити новий двигун?

– У мене немає потрібних деталей, – буркнув Сандер.

Гантер кивнув.

– Так, знаю, я шукав в інтернеті компанії, які спеціалізуються на двигунах класичних автомобілів, і знайшов один для моделі «Шевроле Монте-Карло» 1981-го року, який…

– …80-го, – обірвав його Сандер. Від цієї розмови йому ставало незручно.

– О, вибач. Ну, я впевнений, що в них є і такі двигуни.

Сандер похитав головою.

– Я не довіряю інтернету.

На це Гантерові не було що відповісти.

Сандер подивився на свого сина, і напружений вираз очей Гантера змусив старого відвернутися.

Жалість. Сандер міг би стерпіти занепокоєння, але це було не воно.

Це була жалість.

Гантер повернувся на кухню, роззираючись навколо, ніби шукаючи недоліки.

– Хтось бачив мою каву?

– Ти поставив її на стіл, коли брав батькову тацю, – відповіла Джуліана.

Гантер схопив свою чашку і зробив ковток. Кава здалася йому холодною, тож він поставив чашку в мікрохвильовку. Чекаючи, сплеснув у долоні, ніби промовляючи: «Гаразд, що далі?»

– Джуліано, чим ще я можу допомогти?

Дружина ласкаво всміхнулася до нього, і він не стримався й усміхнувся у відповідь. Так, вона мала рацію: він не виправить усе, що її турбувало, одним гіперпродуктивним ранком, але ж це був початок, хіба ні? Усі завершені справи мають початок.

– Є дещо, – запропонувала Джуліана. – Ти міг би знайти близнят. Вони кілька хвилин тому побігли до задньої частини будинку. Це було дивно… Вони не верещали й не тримали нічого, що можна було б використати як зброю.

Гантер кивнув і розвернувся до доньки.

– Ти не бачила, куди пішли хлопці?

– О, – зневажливо відповіла Елла, – я зрозуміла. Твій спосіб знайти близнят – просто попросити мене зробити це за тебе.

Тієї миті, коли його маленька дівчинка люто зиркнула на нього, Гантера вразило, наскільки вона була схожа на свою матір. Так, дійсно, у неї було його волосся – світло-каштанове, яке вона роками благала дозволити пофарбувати в біляве. Гантер вирішив, що не дозволятиме цього, доки вона не перехоче. Очі в Елли також були, як у батька й діда, – зелені, з парочкою чорних цяточок, які дівчина вважала жахливими недоліками. Вона навіть мала кілька блідих веснянок. Це було перше, що вона замастила, коли почала робити макіяж. Але її високі вилиці, широка усмішка (яка останнім часом з’являлася дуже рідко), темні брови та інтригуюча ямочка між носом і повними губами – були, беззаперечно, Джуліаниними. Колись Елла стане такою ж красивою, як і її мати. На цьому етапі він накладе вето на всіх хлопців.