Ксеня Корчук - Кожен платить за себе

– Влад, я поясню тобі все пізніше.

І вже через декілька секунд, Джулі спокійно розмовляла зі своєю мамою, з якою зустрілася в коридорі.

Тільки ситуація не стала легшою для Устима, оскільки він навіть не був знайомий з її братом.

– Можеш посидіти за компом, в мене вільний вай фай, одним словом – роби що хочеш, тільки не буди мене – сонним голосом пробурмотів Влад, ні на секунду не задумуючись, щоб вставати з ліжка. Це дещо розчарувало Устима, тому що він чекав, що Влад зараз спробує його вивести по якихось секретних чорних ходах з будинку і вже через декілька хвилин він вдихне повітрям – свободи, але Джулії брат продовжував спати.

Щоб врятувати себе від незручних моментів цього життя, Устим підсунув важелезну тумбу з книжками до дверей, щоб їх неможна було відкрити ззовні.

– Влад, іди снідати! – знов прозвучав голос його мами.

Інколи маючи лишень одну умову, її дуже важко не порушити. Устим явно занепокоївся, він розумів, що зараз прийдеться знехтувати єдиним правилом перебування у цій кімнаті.

– Я вже іду! – відгукнувся Влад, зрозумівши, що поспати йому так і не дадуть. – Боже мій, свята неділя, в цьому домі ніхто совісті немає.

– Вибач.

Влад встав зі свого ліжка і почав одягатися:

– Перейдімо до тебе. Ти хто?

– Джулії хлопець.

– Володя…Богдан…

– Взагалі то …

– Устим, я знаю – сміючись відповів Влад – ти би бачив своє лице. Я багато про тебе чув.

– Ти мені допоможеш звідси вибратися?

– Навіщо? Я тебе презентую як свого друга, може поснідаємо разом, познайомишся з нашими батьками.

– Думаю, це не найкраща ідея.

– Якщо ти прийдеш до нас, як хлопець Джулі, то мама дуже строго до тебе віднесеться, прямо може випитувати про твої детальні плани на майбутнє, або скільки ти заробляєш. А коли ти прийдеш, як мій друг, то ставлення буде набагато лояльніше.

– Вибач, але я краще піду настоював на своєму Устим.

– Добре, але мама з дівчатами зараз нанизу накривають на стіл, так що пройти непоміченим не вийде. Хочеш я тобі, поки що покажу наші кімнати? Ти, здається, тут ще не був.

Недільний сніданок був своєрідною традицією цієї сім’ї, коли ніхто не біг на роботу чи не запізнювався на навчання. То була однією з улюблених традицій Вікторії Володимирівни – збирати всю сім’ю за одним столом. Тому й мама мала звичку будити своїх дітей в неділю до сімейного сніданку: Джулію, Влада і Лізу (свою наймолодшу доньку).

– Так що ідемо на екскурсію по дому – сказав Влад, рухаючись в сторону до дверей, і після невеликої паузи – а ти – сильний хлопець, в цій тумбі медичних книжок за 5 років мого навчання.

– Я боявся, щоб ніхто не відкрив двері ззовні.

– Тепер їх і зсередини важко відкрити. Там є замок, який закривається з середини. Але, як то кажуть «як голова не думає, то нехай руки працюють». Відсувай.

Дійсно, в екстреній ситуації Устим не помітив такої дрібниці. Не відчуваючи такої ж напруги, що декілька хвилин тому, відсунути тумбу назад було набагато важче, а декілька книжок випадково впали.

– Через тебе моя «Фізіологія» постраждала.

Устим бувши вже у піднесеному настрої вирішив, вдати, що не розчув і пожартувати:

– Що? Та твоя фізіономія, ніби в порядку.

– Взагалі то, я про книжки.

Але Устим не зміг не блиснути своїм почуттям гумору:

– Твоя «Сексологія», здається теж валяється – піднімаючи посібники з підлоги.

– Якби не твоя, то ми б тут не зустрілися – підхопив Влад.

Вони обидва засміялися з влучно підібраного жарту. Намагаючись підколоти один одного, відносини в них склалися дуже дружні. Влад був готовий впустити Устима в коло своєї сім’ї, як хлопця або навіть майбутнього чоловіка сестри, а Устим у свою чергу знайшов дуже хорошого друга.

Влад проводив невеличку екскурсію по власному будинку, показуючи гостьові кімнати. Їх дім зсередини виглядав як невеличкий замок: гіпсова ліпка на стінах, великі мальовані картини з природою, дорогі лампи на стелях та дубові, масивні меблі в кімнатах. Все виглядало вишукано і зі смаком, Устим не міг згадати, коли він востаннє був в таких красивих кімнатах. Мама любить, коли все бездоганно – провадив Влад, – час від часу вона робить ремонт або міняє меблі, чи докупляє якісь оригінальні предмети інтер’єру. вона цим захоплюється … О, а це колекція слонів мого тата, до них краще взагалі не торкатися – дико дорогі, тато може годинами про них розказувати – це його хобі.

Влад показував на креденс, де були десятки оригінальних і дуже красивих фігурок слонів.