Олександра Шелковенко: Оповідання

Я сідаю зверху і вводжу член до свого тіла. Треба щоб він кінчив якнайшвидше. Починаю рухатися.

Він прокидається.

– Що ти?...

Але я закриваю йому рота рукою і посміхаюся. Рухаюсь швидше. "Кінчай! Ну кінчай же!" - думаю я.

Ще кілька рухів, і він кінчає. Я відчуваю це. Намагаюся затримати його у собі як найдовше. Потім перегортаюся на спину. Уявляю собі, як його сперма стікає стінками моєї піхви у глибину тіла. Посміхаюся.

Він починає хвилюватися.

– А чи ти?...

Він хоче спитати, чи я охоронилася.

– Все буде добре, - заспокоюю його я.

Все справді буде добре. Сьогодні саме той день, що треба. Один з "найнебезпечніших". Я знаю, що все вдалося. Я матиму дитину. Від нього.

Він цілує мене.

– Тобі сподобалося тепер? - питаю я.

– Так... дуже...

(c) Саша Шло

Біля піраміди Хеопса Ярополк повернув ліворуч і вийшов до Нілу. Він опинився посеред великиго майдану. Навколо було багато народу - єгиптяни у своїх довгих тогах, шустрі вавілоняни, греки з амфорами на плечах, етеопи... Здавалося, цілий світ зібрався тут, у Мемфісі. Бракувало лише наших трипільців...

Ярополк вкрився від сонця у тіні статуї сфінксу та дістав з валізки пергамент. Він записував туди все, що бачив на чужині. "Як повернуся на рідне Трипілля, - мріяв він, - Ухилюся дідові-Дніпру. Аж потім зберу усіх родичів та сусідів та й росповім про далекі краї, що я їх бачив..."

Раптом Ярополк впіймав на собі чийся погляд. Він підвів очі. Прямо напроти нього стояв величезний фараонський палай. З вікна другого поверху на нього дивилася гарна молода жінка.

– Ходи до мене! - покликала вона по-єгипетськи.

Ярополк постукав у двері. Воїни відкрили.

– Мені на другий поверх, - пояснив Ярополк.

– Знаємо, добрий чоловіче, - відповів начальник - Піднімайся оцими сходами.

Ярополк йшов палацем. Двоє молодих рабів сипали перед ним червоні троянди.

На другому поверсі він опинився у великій залі. Стіни були зроблені з білого мармуру, прикрашені золотом та діамантами. На троні зі слонової кістки сиділа та сама жінка, що дивилася на нього з вікна.

– Здоровенькі були! - привітав її Ярополк.

– Привіт тобі, о гарний чужинце! - відповіла жінка.

– Як ти дізналася, що я чужинець? - здивувався Ярополк.

– Ти говориш з акцентом, - пояснила прекрасна незнайомка. - Звідки ти? З Атлантіди? Чи з Лівійської пустелі? Чи, може, з далекої країни Сіпанго?

– Я - з Трипільської культури! - гордо відповів Ярополк.

– Ой, правда? - красуня привстала з трону. - З самого Трипілля?

– Так.

– Ой, яка радість! Я така горда, що ти зазирнув до мене у гості! Адже ваша Трипільська цивілізація - найвища у світі. Нам, єгиптянам, треба в вас вчитися.

Ярополк скромно посміхнувся.

– Та нічого, в вас теж не є зле, - делікатно відповів він.

– Ну сідай, сідай зі мною обідати, та й розповіси про свій рідний край на берегах Борисфену.

– Борисфеном нашу річку назвають чужинці, - виправив Ярополк. - А наші трипільці назвають її Дніпро.

– Ой, вибач... - жінка почервоніла.

– Гей, слуги! - гукнула вона. - Принесіть мін другий трон для нашого гостя! І поїсти!

– Слухаємося, о господиня наша! - хором відповіли раби.

– Як тебе кличуть, о прекрасний чужинце? - спитала господарка палацу.

– Я ся назваю Ярополк. А тебе як звати?

– А я - єгипетська фараонка Нефертіті.

Минали години. Давно вже було з'їдено обід, випито вино. А вони все сиділи у тронній залі. Нефертіті уважно слухала розповідь Ярополка за рідний Трипільський край, за його могутню цивілізацію та витончену культуру.

– Як ти цікаво розповідаєш! - казала вона час від часу. - У нас, у Єгипті нічого такого ще немає!

Так вони сиділи до вечора.

Аж коли за вікнами стало темно, Нефертіті схаменулася.

– О, премудрий чужинце Ярополк! - сказала вона. - Що робиш ти сьогодні ввечорі?

– Та буцімто нічого.

– То ходімо зі мною! В моєї подружки сьогодні вечірка. Це як раз тут, у сусідньому палаці.

В подружки було багато гостей. Тут зібралася вся єгипетська еліта - вельможі, воєначальники, жреці та жриці.

Всі пили вино і їли різні страви.

Подружка зустріла Нефертіті разом з молодим хлопцем.

– Мене звуть Термутіс, - сказала подружка, - А це - мій син Мойсей.

– Дуже приємно, - сказав Ярополк.

– А це - відважний і мудрий чужинець Ярополк, - сказала Нефертіті. - Він - з Трипільської культури.

– А де це? - спитала Термутіс.

– Що Ви, мамо, встидайтеся! - сказав Мойсей. - Трипільська культура - найбагатша і наймудріша у цілому світі! Адже саме трипільці навчили вавілонців будувати висячі сади Семіраміди, а тольтеків - їхні дивовижні міста. Саме вони допомогли китайцям побудувати Велику Стіну. Та й наші єгипетські піраміди не втрималися б без трипільських технологій!