Оршуля Фариняк - Айхо, або Полювання на шпигуна

— А що, це не так? — усміхнувся Зуфар.

— Ні! Справи закрутилися, i я не поговорив з дідом про Даклара. Це помилка! Зуфаре, бурштинова шкіра хлопця просто засліплює очі! І, що дивно, цього не бачать! Тепер розумію чому.

— Чому?

— Тому що на Даклара накладений магічний захист. Ніхто не має знати, хто він насправді. Замість бурштинової шкіри усі бачать білу! Усі, крім мене…

— Зачекай… Ескалар i справді говорив, що ти не піддаєшся впливу магії. Отже, бачиш Даклара таким, який той є насправді. Айхо, він дійсно доломарт? Не може бути… — випалив Зуфар, спантеличено глипнувши на Даклара.

— А для чого комусь приховувати це? — тріумфально спитав я.

— Ну, знаєш, доломарта не кожен день зустрінеш…

— Думаю, все набагато простіше, Зуфаре. Доломарт — це той шпигун, якого шукають Охоронці. Жерці наклали захист на Даклара i відправили в Університет. Згадай, в якому Класі навчається Даклар? Ото ж бо, у Класі Правиці, разом із Сімома. У Даклара були величезні шанси потрапити саме в цей Клас. Адже легендарні нащадки королів Сарта наділені надзвичайними здібностями. Але всі сприймають його лиш за талановитого хлопчика i зараховують в Клас Правиці.

Зуфар потер губу.

— Згадай, друже, — наполягав я, — хто, ніби випадково, зустрів нас у перший вечір у Шанталії? Хто привів в Університет? Хто познайомив з Майстром Каро? Даклар! Він постійно десь неподалік. А що, якщо ворог уже тоді знав про наш приїзд у Шанталію?

— Ні, Айхо, щось тут не так. А ти не думаєш, що в Університеті є викладачі, які б теж могли помітити накладений магічний захист на Даклара? Той же Совредо. Ні, жерці не могли так ризикувати, тим більше доломартом. Хоча… Ти маєш рацію, друже, в одному: цю справу необхідно прояснити. Якщо Даклар дійсно доломарт, то хто приховує це від усіх?

— Ви поводитесь, як справжні шпигуни.

Ледве не підстрибнувши від несподіванки, ми з полегшенням зітхнули, побачивши Майстра Каро.

— Не перестарайтесь. Беріть приклад з колег — розважайтесь!

— Майстре, потрібно поговорити, — поспіхом випалив я.

— Не зараз i не тут, — спокійно сказав Каро i розчинився в натовпі.

Ближче до полудня юрба заспокоїлась. До спудеїв приєдналися викладачі. Вони організовували Класи, i на площі вже почала утворюватись певна графічна картина.

З’явився Каро і, наче квочка, заганяв до купи спудеїв Правиці. Майстер справно вишикував нас у лінію якраз за Класом Стріли i перед Класом Комети. Все відбулося настільки швидко, що я не встиг добре розгледіти однокласників.

Роззиратися, тепер уже в рівненькій шерензі, не наважився. Хоча Зуфар, який стояв попереду майже напроти, весело озирався.

Я стояв, наче вкопаний. Дивне хвилювання охопило мене. Можливо, через те, що по праву руку, з’явившись, як маленький вихор, до Класу приєдналась тоненька білявка. Я не очікував побачити в Університеті дівчину і помітно занервував, навіть зашарівся. Та ж, анітрохи не ніяковіючи, простягнула руку i першою серед однокласників представилась:

— Я — Делея. А ти що, новенький?

— Угу.

— Я, як завжди, ледь не запізнилась, — відхекуючись, заторохтіла Делея. — Бурмошак ще не здійняв галасу?

Я глипнув на дівчину, не второпавши, про що вона.

— Ой, перепрошую, ти ж не в курсі. Бурмошак — наш Куратор, Майстер Шак, — пирснула дівчина. — Ми його так лагідно називаємо. Позаочі. А ти не сказав, як тебе звати? — білявка знову усміхнулася, а я знову почервонів.

— Вибач, я — Айхо.

— Розумію. Нервуєш. І пощастило ж тобі потрапити до Класу Правиці.

— Ну…

— Думаю, «тепла зустріч» Класу в тебе ще попереду, — перебила говірка білявка.

— Що маєш на увазі?

— Клас Правиці — це клас зарозумілих всезнайок i вискочок, які один поперед одним пнуться, щоби бути найкращими, — i дівчина кинула зневажливий погляд на однокласників. — Лише Даклар — мій порятунок.

— А як щодо тебе? — спитав я.

— А що я? Невже не помітно? Я — дівчина, i цим усе сказано. Це моє тавро. До речі, тобі краще не розмовляти зі мною. А то до твого неприглядного статусу «новачка» приєднається ще статус «подружки Делеї», — при цьому голос дівчини підступно задрижав, а в голубих очиськах читалася пекуча образа на однокласників.

— А ти не боїшся отримати тавро «подруга новачка»?

Делея усміхнулась i в цей момент Куратор закликав Клас до уваги.

— Увага, Клас! — писклявим кумедним голосом проголосив Бурмошак, ой, Майстер Шак. — Від сьогодні з вами навчається новий студент. Айхо, будь ласкавий, зроби крок вперед i розвернись до Класу.