Кемерон Доукі - Усі жінки - відьми. Фатальне кохання

— І дійсно, — погодилася Фібі. — Але мені все одно здається, що…

— …що неподалік Будинку з фресками знаходиться продовольчий магазин. Ти це хочеш сказати? — несподівано спиталася Люсіль. — Той, що відкрився рік чи два тому? Я добре це пам’ятаю, тому що відкриттю передувала шалена боротьба за земельну ділянку. Як власник нерухомості в цьому районі, я мала інформацію від обох претендентів.

— А й дійсно, там є продовольчий магазин! — вигукнула Фібі. — Ми з Пейдж проїжджали повз нього, коли їхали на урочисте відкриття Будинку з фресками.

— Тож чому не спробувати пошукати там? — сказала Люсіль. — Тим більше, що неподалік знаходиться ще один дуже важливий для нас об’єкт: Будинок з фресками. Бо саме там все і почалося.

— Слушна думка, — резюмувала Пайпер. — Тоді давайте розділимося на три групи: Фібі — ти їдь собі на роботу і владнай справи зі своїми листами. Пейдж може лишитися тут і зайнятися пошуком інформації про Донована Хоуторна. А тим часом ми з Люсіль і Байтом поїдемо до того продовольчого магазину.

— Я маю одне запитання, — сказала Люсіль.

— Аякже, — зазначила, Пайпер, — це цілком резонно, що у вас виникло запитання. Яке саме?

— А можна я буду пхати возика з покупками?

Він знайшов її!

Це сталося так несподівано, що він очам своїм не повірив. Радість від цього відкриття, міцніша за добре вино, і досі пульсувала у його венах.

Вона вже колись прослизнула у нього крізь пальці — у той день, коли поїхала зі шпиталю, йому не вдалося вистежити її, його шалена лють не знала меж. Він лютував не тільки через неї, але й через себе. Вона була стара; вона була жінка. Таке сполучення робило її легкою здобиччю. Натомість їй вдалося збити його з пантелику. Пошити його в дурні. Гірше того — вона поставила під загрозу реалізацію його задуму. Вона могла все зруйнувати.

Утім, а що тут було дивного? Зрештою, яблуко від яблуні недалеко падає — вона успадкувала всі риси своєї матері.

Але тепер він знайшов її. Він її побачив, а вона його — ні, і тому все має бути добре. Останній елемент картини вписався у належне йому місце. Тепер йому залишилося тільки зробити те, що він мав зробити. Останнє зусилля — і все скінчиться. Роботу всього його життя буде успішно завершено.

І для цього потребувалося зовсім небагато — смерть однієї бабці. І все.

— Це — «Божа ласка», [5] Християнський гімн, написаний англійцем Джоном Ньютоном 1779 року. (Прим. пер.) еге ж? — спитала дівчина за касою, перевіряючи сканером вибраний ним навмання пакет чипсів.

— Що, — спитав він.

— Мелодія, яку ви мугикаєте. Вона називається «Божа ласка».

Він сліпуче посміхнувся, знаючи, що саме цю сліпучу посмішку і запам’ятають очевидці, а не риси його обличчя.

— Так, це вона.

— Теж одна з моїх найулюбленіших, — сказала дівчина. — А у вас приємний голос і гарний слух. — Вона несподівано зашарілася. — Напевне, люди часто вам про це кажуть.

— Та ні, зовсім ні, — відповів він. — Але якби казали, то не знаю, чи сподобалося б це мені.

І, знімаючи пакунок з покупками з прилавка, він зобразив на своєму обличчі ще ширшу і приязнішу посмішку.

— «Колись я себе втратив, та ось тепер — знайшов», — це мої улюблені слова з цієї пісні, — повідала йому дівчина-касир.

— А знаєте? І мої теж, — сказав він.

— Як справи? — спитала Фібі, як тільки Пейдж взяла слухавку в Холівелл Менор.

— Ніби все гаразд. Але нічого особливого я не знайшла, — відповіла Пейдж. Притиснувши переносний телефон до вуха плечем, вона натискала на клавіші у своєму ноутбуці. — Шукати відомості про Донована Хоуторна — усе одно, що чекати на прихід весни. Коли знаєш, що те, що колись має трапитися, неодмінно трапиться. Тільки от чекати доводиться довго. Хочеш вір, а хочеш — ні, але за рік по тому, як припинилося знищення мистецьких творів Міранди Ненс, Донован знову об’явився у Сан-Франциско. Я дізналася, що він одружився з жінкою на ім’я Клер Емерсон.

— Невже хтось дійсно одружився з цим типом? — вигукнув у слухавці голос Фібі. — Мабуть, правильно кажуть, що розумні жінки часто роблять нерозумний вибір.

— Або так, або почнемо з того, що вона зовсім не була розумною, — зауважила Пейдж. — Утім, їхнє подружнє життя тривало недовго. Тому що приблизно дев’ять місяців по тому Клер померла при пологах, а Донован з дитиною щез. І на цьому його слід обривається. Після смерті Клер про Донована ніде не лишилося хоч якихось відомостей.

— Але так не буває, — сказала Фібі.