Мирослава Горностаева - Астальдо

Батько зустрів його на міському майдані біля Вежі Інгве. Вклонився орлу, котрий ніс трьох — Майтімо, Макалауре та Фіндекано, взяв сина за руку і повів до садиби Нолофінве.

Феанаріонів зустрічала Нерданель. Вона теж не докоряла синам, але її погляд не віщував їм обом нічого доброго. Майтімо, однак, озирнувся і махнув рукою підбадьорливо. Від усміху приятеля Фіндекано одразу стало легше на серці.

Вдома Нолофінве провів старшого сина до книгозбірні. Посадовив до крісла і сам сів навпроти. Кріселко було батькової роботи — м’яке і зручне. Фіндекано обережно позирав на батька крізь густі вії, очікуючи цілком заслужених докорів.

— Я не буду тобі вимовляти, — стиха сказав батько, — хоча ми з мамою дуже тривожилися.

— Тату, — розпочав Фіндекано покаянно, — ми…

— Не вимовлятиму я тобі тому, — продовжив Нолофінве спокійно, — що свого часу сам намагався втекти в Ендоре…

— Ні, справді? — не втримався Фіндекано від вигуку.

— Справді, - усміхнувся князь Аttea Nosse, — ми, троє Фінвіонів, теж вважали, що життя у Тіріоні є занадто спокійним для нащадків Пробуджених Квенді.

- І ви, всі троє… - затнувся Фіндекано, згадавши лютий погляд Феанаро.

— О, Куруфінве не завжди гидував синами Індіс, — озвався батько з гіркуватою усмішечкою.

— Куруфінве? — перепитав Фіндекано.

— В Тіріоні почали вже забувати ім’я мого брата, дане йому Великим Князем на еssecarme [90] Еssecarme (кв) — обряд ім’янаречення , - мовив Нолофінве стиха, — аmilesse « Вогняний Дух» [91] Материнське ім’я Князя Першого Дому — Феанаро (Feanaro) означає дослівно «Дух Вогню» , що спалює все довкола, личить йому більше, авжеж. А тоді він був підлітком, таким, як Майтімо… Це ж Нельяфінве складав плани втечі?

— Ми вдвох! — мовив Фіндекано.

— Атож, — всміхнувся батько, — ти завжди горою за свого оtorno … Як і я свого часу — за Феанаро. Я його любив… колись. І ми вирішили втекти в Ендоре, умовили навіть Арафінве, який не підводив голови від сувоїв, списаних знаками Руміля. З нами ще вирушила сестричка Лалвенде [92] Лалвенде (Lalwende) — Розсміяна, усміхнена …

— Вуйна Іріме? — захоплено перепитав Фіндекано.

— Авжеж… Вона і досі аж іскриться сміхом, а вже в дитинстві… Тоді Нерданель…

— От ніколи б не подумав! А втім мама Майтімо є відважною…

— Ще з нами був Туре, брат Анайре…

— А мама?

— О, ні, - пирснув смішком Нолофінве, — твоя мама і тоді любила тишу і спокій… Але з нами вирушила ще — здогадайся, хто?

— Пані Еарвен, — випалив Фіндекано у нападі раптового прозріння, — інакше де б ви взяли cirya ?

— Все так… Князівна Еарвен, котра і кермувала нашим корабликом. І ще четверо нерозважних малих Ельдар, яким ми наобіцяли подвигів і слави. Нас виловили в морі ледве живих багато кіл світла по тому. Отже, я не сваритиму тебе, синку, але пообіцяй мені, що більше не будеш наважуватись на такі виправи. Мені соромно перед Торондором, який змушений розшукувати в морі вже друге покоління князів Тіріону.

— Я більше не буду, — мовив Фіндекано цілком щиро, — тату, а скажи мені…

— Що, синку?

— Ті з Пробуджених, котрі загинули в Ендоре, вже повернулися з Мандосу до рідних?

— Наскільки я знаю — ні, - сказав князь ледь здивовано, — а чому ти питаєш?

— А чому не повернулися?

— Можливо там час іде по-іншому… Вони, напевне, ще не відпочили, синку.

— А вона говорила, що Суддя тримає там fea , наче бранців…

— Хто — вона? — звів брови Нолофінве.

Вислухавши від сина про їхні пригоди на острові, князь аж стемнів на обличчі.

— Ви самі не знаєте, — сказав, — від чого ви врятувалися. Велетенський лилик — то їздова тварина тієї істоти. Вона дійсно позбулася сил і здібностей, але, для того, щоб їх відновити, їй потрібна їжа…

— Н-наша кров? — спитав Фіндекано напівшепотом.

— Ваша кров, бідолашні діти, нагодує хіба що отого кажана. Істоті, котра потрапила під удар Сили Стихій, потрібне полум’я ваших душ. Вона майже безсила, все так, однак цілком можливо, що через деякий час біля вогнища лежали б ваші порожні оболонки. Вона не намагалася вам співати?

— Ні…

— Напевне, вичікувала слушного часу. До речі…

Нолофінве видобув з полички футляр з книжковим сувоєм.

— Тримай… Це твоє покарання. Маєш вивчити все напам’ять.

Фіндекано з цікавістю розгорнув сувій. Перед ним був словник синдарину, складений вуєм Арафінве на основі говірки Телері.

— Знайди слово «Danget»

— Мрець, — прочитав Фіндекано, — о-ой…