Мирослава Горностаева - Астальдо

— Як вважаєш, де ми? — спитав Нолофінвіон врешті.

— Хтозна, — озвався Руссандол, — це треба дослідити… Не віриться, що це Ендоре — навіть при тому, що буря несла нас на крилах, ми не могли дібратися туди так швидко.

З-під свого плаща-намету вибрався напівсонний Алмареа і попростував в бік заростей.

— Гей, ти куди? — гукнув Майтімо стиха.

— Треба мені…

— Дивись там…

— Дивитимусь…

З неба метнулася темна крилата тінь. Очі тварі світилися червоним блиском. «У смерті багряні очі…» — раптом згадалося Фіндекано, руки якого вже натягували тятиву. Майтімо випередив його на якусь хвильку — його стріла свиснула раніше. Тварь вчепилася кігтями в плечі Алмареа і намагалася підняти малого Нолдо в повітря. Їй би це вдалося — така потвора потаскала б і дорослого Ельда, якби з одного ока крилатого жаху не стирчала стріла. Фіндекано з переляку трохи не влучив, і його стріла вп’ялася не в друге око чудовиська, а кудись у писок. Поруч бренькнула тятива — Майтімо виправив його помилку. Осліплена тварюка впала на пісок і забила крильми, накривши собою Алмареа.

— Нолдор, на битву! — крикнув Майтімо, вихоплюючи меча. Фіндекано побіг за ним, теж вихопивши свою зброю. Меча було добре наточено — Нолофінвіон займався цим сам кілька кіл світла.

Інші Ельдар підхопилися миттєво, забувши про втому. Певно, далися взнаки вояцькі здібності успадковані від Пробуджених Квенді. Крилату тварь били мечами та ножами всі — навіть мала Артаніс, котра при цьому вищала від страху, огиди і захоплення одночасно. Еркассе штрикав страхіття списом, і ним же спромігся пробити його серце. Струмінь не крови, а чорного слизу бризнув з рани фонтаном і настала тиша.

З-під велетенського шкірястого крила виповз Алмареа в залитій кров’ю сорочці. Він поволі звівся на коліна, повернувся, обдивився чудовисько широко відкритими очима, і м’яко повалився набік, знепритомнівши.

Про сон, ясна річ, було забуто. Фінарато обмивав пораненому спину, заспокійливо наспівуючи священну пісню цілительок Тіріону. Алмареа отямився, але від звуків голосу Арафінвіона його очі знову затуманилися, цього разу — цілющим сном.

— Ти так багато вмієш, — мовив Фіндекано до брата у перших, — провидець- аpacen… Цілитель теж…

— Говорять, що у мене такий голос, — Фінарато важко дихав, — голос і воля, злиті в одне. А аpacen з мене поганий — мені подібна тварюка навіть у сні не приснилась. Ввижалося, ніби я вдома, в Тіріоні, і раптом чую — «Нолдор, на битву!» Це ти кричав?

— Ні, Руссандол… Фінарато, ми в Ендоре! Таке може водитися лише там…

— Ой, доведеться повірити… Бідолаха заснув. Ходімо, подивимося на оте …

Оте виявилося велетенським лиликом. З його численних ран і досі сочилася чорна рідина, схожа на грязюку. Майтімо стояв поруч зі страхіттям, замислено його розглядаючи.

— Воно напевне нерозумне, — сказав, наче заспокоюючи себе, — хижак… Але ж і uvanimo [78] Uvanimo (кв) — страхіття … Жах, та й годі. Але його можна здолати звичайною зброєю…

— А може його хтось прислав сюди, — мовив Фіндекано стиха, — хтось розумний… Воно ж намагалося підняти Алмареа в повітря…

— Щоб зжерти десь в затишному місці, - припустив Майтімо, — тут нікого нема…

— Ти щось відчуваєш, Фіндекано? — спитав Фінарато з-за його спини, — оsanwe [79] Osanwe (оsanwe — qwenta) — розмова подумки, телепатія , так? Тут хтось є?

— Н-не знаю, — Нолофінвіон замислився, — я не чую іншу істоту… Ні з відкритим розумом, ні в аvanire [80] Аvanire (кв) — здатність «закрити розум» від стороннього впливу …

— Настала моя черга дивуватися, — хмикнув Фінарато, — ти можеш відчувати когось, коли його розум під захистом?

— Я бачу саме аvanire … Воно — як панцир… Звісно, я не можу тримати оsanwe з особою, котра закрилася аvanire , але відчути присутність…

— Які поміж нас здібні особи… — підсумував Майтімо, — отже, тут нема хазяїна цієї тварючки. Напевно вона полювала сама по собі.

Через деякий час Руссандол заявив, що хоче обстежити місцевість.

— Коли нас несло сюди, — мовив він, — мені здалося, що це острів. Не материк… Якщо це острів, то залишимося на березі і спробуємо полагодити наш cirya. Ну, а якщо це берег Ендоре — то вирушимо вглиб лісу шукати родичів-Квенді. Фіндекано залишається за старшого. Макалауре, Лауральдо та Ільфірін йдуть зі мною.

Нолофінвіон збавляв час за укріпленням табору. Тіло велетенського лилика малі Ельдар гуртом стягнули до моря, і його понесло геть тією ж течією, яка і винесла корабель на берег. Назбирали ще хмизу і нині дружно стругали паколи на огорожу. Сам табір перенесли від корабля до скелі, котра теж мала служити захистом. Вголос ніхто нічого не говорив, але для осіб, котрі володіють оsanwe , слова часто бувають непотрібними. Стереглися появи ще якогось страховиська і хвилювалися за своїх вивідачів.