Мирослава Горностаева: Ти тільки простягни руку…

Здесь есть возможность читать онлайн «Мирослава Горностаева: Ти тільки простягни руку…» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию). В некоторых случаях присутствует краткое содержание. категория: Фэнтези / на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале. Библиотека «Либ Кат» — LibCat.ru создана для любителей полистать хорошую книжку и предлагает широкий выбор жанров:

любовные романы фантастика и фэнтези приключения детективы и триллеры эротика документальные научные юмористические анекдоты о бизнесе проза детские сказки о религиии новинки православные старинные про компьютеры программирование на английском домоводство поэзия

Выбрав категорию по душе Вы сможете найти действительно стоящие книги и насладиться погружением в мир воображения, прочувствовать переживания героев или узнать для себя что-то новое, совершить внутреннее открытие. Подробная информация для ознакомления по текущему запросу представлена ниже:

libcat.ru: книга без обложки
  • Название:
    Ти тільки простягни руку…
  • Автор:
  • Жанр:
    Фэнтези / на украинском языке
  • Язык:
    Украинский
  • Рейтинг книги:
    4 / 5
  • Избранное:
    Добавить книгу в избранное
  • Ваша оценка:
    • 80
    • 1
    • 2
    • 3
    • 4
    • 5

Ти тільки простягни руку…: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Ти тільки простягни руку…»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

В кожному місті є, напевне, свої загадкові місця, або люди, з якими траплялися дивні події… Не є винятком і наше, на вигляд цілком звичайне промислове місто… Сім оповідок циклу доводять — страшне і таємниче трапляється з добрими і не дуже добрими людьми не тільки в американському штаті Мен, оспіваному Ст. Кінгом… До циклу «Жахливе місто Z…» входять такі оповідання: «За мости відповісте», «Той самий закрут греблі», «Чорна магія для «чайників», «Трамвай, що заблукав», «Тут вони танцюють», «Ти тільки простягни руку», «Страшний мобільний телефон».

Мирослава Горностаева: другие книги автора


Кто написал Ти тільки простягни руку…? Узнайте фамилию, как зовут автора книги и список всех его произведений по сериям.

Ти тільки простягни руку… — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Ти тільки простягни руку…», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Шрифт:

Интервал:

Закладка:

Сделать

Ти тільки простягни руку…

(розповідь «модного» письменника)



Ми з моїм приятелем Коляном йшли до успіху різними шляхами.

В школі між нами встановилася та модель стосунків, яка зветься на сучасному сленгу — «криша» та «чердак». Колян явно випередив час, ставши моїм захисником в нашому піонерському дитинстві. Я працював за обох головою, а він — кулаками. Тому наш тандем був непереможним аж до самого випускного.

Опісля урочистого обмивання новеньких атестатів зрілости (пляшку «чорнила» крадькома від батьків та учителів ми виглушили в кущах за рідною школою Верхньоострівного селища) наші шляхи розійшлися. Я поступив на факультет журналістики Київського університету, а Колян залишився в Z, і слід його, як-то кажуть, загубився.

Вперше опісля незабутнього випускного я побачив Коляна аж на порозі нового століття. Я йшов по Володимирській у напрямі Софійського майдану, коли поруч різко загальмував «шестисотий мерс» і з нього вискочив типовий «крутий» — голений здоровило з золотим ланцюгом на шиї. Замість знаменитого малинового піджака, оспіваного у безлічі анекдотів, на «братку» був дорогий костюм, але піджак був тут присутній, як то кажуть, віртуально.

Коли здоровило згріб мене в обійми, першою моєю думкою було — кому я що винен. Коляна я пізнав лише через кілька хвилин, коли вже сидів у його «мерсі». Як він пізнав мене — і досі дивуюся, все ж таки пройшло стільки років.

У найближчому ресторані ми підбили рахунки прожитим літам. Я на той час був письменником, з тих, кого називають «модними». Мої історичні детективи про середньовічну Іспанію та інквізитора падре Ігнасіо, котрому окрім духовних справ доводилося розплутувати і суто кримінальні, користувалися великим успіхом, а я мав серед шанувальників заслужену славу «українського Акуніна». Цей бізнес приносив мені стабільний і непоганий прибуток, тож пішки я ходив не через відсутність машини, а лише з бажання прогулятись.

Колян почав з дрібного рекету, а закінчив директором великої фірми «Сталкер». Фірма, як туманно пояснив мені приятель, займалася «металом». В подробиці вникати я не хотів і сам — знав бо з газет, що метал в Z був з тих, за який гинуть люди, і перетворювався без усякої алхімії як не в золото, то принаймні в бакси.

З того часу ми знову заприятелювали. Безпосередній Колян дуже скоро посвятив мене в усі подробиці свого родинного життя. Слухаючи його, я дякував Богові, що одружився свого часу лише задля київської прописки і дуже швидко здихався своєї благовірної. Нині я мав незле обставлену холостяцьку трикімнатну квартиру на Солом’янці і мріяв про більш престижний район. Колян же геть заплутався в стосунках, з яких не можна було зробити навіть сценарію для найбанальнішого серіалу.

Вперше мій однокласник одружився одразу після школи, ще перед службою у війську. З якимось дурним дівчиськом, котре мало необережність від нього завагітніти. Допоміг з одруженням батько дівчини, який почав з того, що розквасив нареченому носа і зламав руку. До шлюбу Колян йшов у гіпсі і з перев’язаною головою, наче фронтовик, що завітав додому у перерві між боями. Опісля армії молодята таки розлучились — Колянове дівчисько виявилось не тільки гуляще, а ще й полюбляло випити.

Другою дружиною Коляна була наша з ним однокласниця Вероніка, яку ми в шкільні роки звали просто Вікою. Колян зустрів стару знайому вже коли почав «підійматись» і взяв економістом у новонароджену фірму.

Вероніку я добре пам’ятав, бо сам колись був у неї закоханий. Її батьки приїхали в Z звідкись з Західної України, тож їхня донька мала характерний для тих місць тип вроди — величезні карі очі, витончений носик, маленький ротик-вишеньку. Через неї наш з Коляном тандем трохи не розпався — перший хуліган класу теж закохався у скромницю Віку. І, як ви гадаєте, кого обрала красуня та відмінниця? Ясно, що не мене, а Коляна… Що може бути банальніше.

Опісля свого швидкісного шлюбу Колян довго не бачив Вероніки. Коли ж зустрів її знову, старі почуття спалахнули з новою силою… Тьху, просто дамський роман — напиши про таке, ніхто ж і не повірить. Вони одружились. Колян забрав до себе сина, позбавивши першу дружину-алкоголічку батьківських прав. Матір’ю хлопцеві стала Вероніка. Саме завдяки їй Колян-молодший мав через кілька літ навчатись в Англії.не тільки через батькові гроші.

І от вам ще одна банальність — три роки тому Колян взяв на роботу нову секретарку.

Читать дальше

Шрифт:

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Ти тільки простягни руку…»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Ти тільки простягни руку…» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё не прочитанные произведения.


Мирослава Горностаева: Чорна магія для „чайників”.
Чорна магія для „чайників”.
Мирослава Горностаева
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Мирослава Горностаева
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Мирослава Горностаева
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Мирослава Горностаева
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Мирослава Горностаева
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Мирослава Горностаева
Отзывы о книге «Ти тільки простягни руку…»

Обсуждение, отзывы о книге «Ти тільки простягни руку…» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.