Мирослава Горностаева - Вогонь для Вогнедана

Князь Ольг Данадільський заплакав прилюдно. Трохи не вперше за все своє життя.

— Воїне Ведангський, — мовив до свого сина Мечислав, — подивись на оце дитя…

Воїн підвівся навшпиньки і зазирнув до колиски.

— Там лише білий згорточок, — мовив розчаровано, — а я думав, ми з ним будемо бігати у садочку…

— Будете й бігати, — сказав Веданг, — через деякий час. А нині ти маєш запам’ятати, що ти є незмінним і вірним щитом майбутнього володаря Ельберу, яким завжди були Дракони Ведангу. Його звати Ольг Пард-Саламандр, твого принца і брата у других. Будь йому тим, чим я намагаюсь бути для його батька.

— Незмінний і вірний, — повторив серйозно чорноокий хлопчик, — я запам’ятав…

Опісля, звісно, було гуляння в усіх чотирьох передмістях столиці. І вітання від усієї рідні та ельберійської знаті… І урочиста посвята малого Ольга Богам Ельберу, яку провела у новозбудованому храмі Сонця боговладська відьма Яснолика.

«Не зводжу погляду — занотував Повелитель в своєму нотатничку

Змішались кольори

Плакучих верб

І білосніжних вишень —

Весни столиця вбрання одягла…»

Шкода, що квіти скоро опадають… О, ця скороминущість життя…

А Мечислав, сповнений надії на майбутнє, лагідно поглядав на знову розповнілий стан княгині Дани і теж склав вірша, якого й записав в нотатничок свого друга і володаря:

Розквітнувши,

Ніколи не зів’яне

Не змінить кольору свого

Цих вишень цвіт —

Довічною весна на світі стане!»

Все у світі — вічний рух Коловрату. Незмінним є тільки дух, назва якому — Ельбер Прекрасний»

«Незмінним і незламним» — дописав під цим дружнім посланням Повелитель Ельберу. Його очікували нові турботи, але то були турботи вільної людини. І у нього був син, якого назвали Вільним…

«…та від Богів мені, - поволі складалися в душі Вогнедана Визволителя віршовані рядки, — доручено пройти величним шляхом, Про ці часи складаються пісні… За спокій свій давно вже я не дбаю, та десь на дні душі чаїться страх, Як тільки шлях цей довгий уявляю… Проте не стану скаржитись на долю У серці гордовитому зберу В єдине ціле і снагу і волю…»

К і н е ц ь