Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— З якого дива? — запитав я. — Церква ж намагається стояти осторонь політики.

— Наразі вона порушила свій принцип нейтралітету. Монсеньйор Корун МакКон мітить на патріаршу тіару — а ти, як живе підтвердження його тези про множинність світів, значно підвищуєш його шанси стати наступником нинішнього вселенського патріарха.

— Гаразд, приймається. Далі, Дейдрині мотиви, — я лагідно всміхнувся їй, — мені цілком зрозумілі. А ти що скажеш у своє виправдання, Морґане?

— Ти мій друг.

— Колін також твій друг.

— Тим більше. Він ніколи не прагнув корони, влада обтяжувала його. Я аж ніяк не стверджую, що Колін виявився нездарним королем, просто це — не його стихія. Він учений, а не правитель; йому миліше корпіти над книжками і проводити алхімічні досліди, ніж керувати державою.

— Виходить, — скептично промовив я, — ти діяв безкорисливо.

— Я цього не казав. У мене є свій великий шкурний інтерес. Леді Дейдра розповіла мені про чаклунські Доми Володарів Екватора, і я одразу збагнув, що ти захочеш створити такий самий Дім у нашому світі. Аби не конфліктувати з Коліном, ти міг розпочати його будівництво з якоїсь іншої країни — а це мене ніскілечки не влаштовувало. Як лоґрієць, я хочу, щоб основою нового Дому став Лоґріс, а його столицею — Авалон. Зрештою, це твоя прабатьківщина.

— Ясно… А проте ви дуже ризикували, форсуючи події. Якби Колін став опиратися, у країні спалахнула б громадянська війна.

— Це було виключено, — похитав головою Морґан. — Тебе підтримала церква в особі архієпископа. Потім простий народ — здебільшого кімрійці. Коли стало відомо, що ти правнук легендарного Артура, цебто їхній одноплемінник…

— Це не зовсім так, — перебив я. — Моя мати із Дому Сутінків, а отже, за тутешніми мірками, я наполовину атлант.

— То вже дрібниці, — озвалася Дейдра. — Я нітрохи не схожа на кімрійку, проте народ вважає мене своєю, бо моя мама була з давнього кімрійського роду.

— Кімрійці складають лише дві третини населення Лоґрісу, — зауважив я. — А як же інші, наприклад, скотти?

— У переважній більшості вони також шанують пам’ять твого прадіда, — відповів Морґан. — І до речі, я чистокровний скотт.

— Насамперед, ти аристократ і чаклун. А це окрема каста.

— У тім-то й річ. Навіть якщо представники інших народностей Лоґрісу будуть незадоволені поверненням на престол короля з Пендраґонів, то в громадянську війну це не виллється, бо в них не знайдеться впливових вождів. Жоден чаклун не виступить проти тебе.

— Ти впевнений?

— Ще б пак! Уся наша чаклунська знать куплена з бебехами.

„О боги!“ вжахнувся я, а Морґан тим часом вів далі:

— З достовірних джерел стало відомо, що ти знаєш секрет обряду Причастя, що дає чаклунам та відьмам небачену могутність і вічну молодість.

— О боги! — сказав я вже вголос. — Саме цього я й боявся.

Дейдра запитливо глянула мені в очі:

— Що сталося, Кевіне? Невже ти хотів це приховати?

Я промовчав, охоплений злістю й відчаєм. Тепер я зрозумів, чому Колін так швиденько зрікся престолу і чкурнув світ поза очі.

— Але ж це аморально, — знову заговорила Дейдра. — Не можна позбавляти людей можливості прожити довше, ніж вони живуть зараз. Хай навіть це стосується не всіх, а лише небагатьох, кому пощастило народитися з Даром. Ти ж сам казав, що члени Домів вишукують у різних світах непробуджених чаклунів та відьом, щоб провести їх через обряд Причастя. Я не розумію…

— ОТОЖ-БО Й ВОНО, ЩО НЕ РОЗУМІЄШ! — люто вигукнув я, схопився зі свого місця і став міряти кроками кімнату. — ВИ ОБОЄ НЕ РОЗУМІЄТЕ! ВАМ ПРОСТО НЕВТЯМКИ, ЯКУ ДУРНИЦЮ ВИ УТНУЛИ!

Морґан і Дейдра розгублено дивилися на мене, приголомшені таким спалахом гніву. Я підійшов до крісла під портретом і бухнувся в нього. Зо хвилю ми мовчали, нарешті Морґан обережно запитав:

— То що ж за дурницю ми утнули?

Я мало знову не скипів, та все ж стримався і почав пояснювати:

— Це правда, ми шукаємо у світах непробуджених чаклунів та відьом, щоб залучити їх до своєї спільноти. Нас дуже мало, і ми цінуємо кожен новий Дар…

— То чому ж ти… — почав був Морґан.

— Помовч! — загарчав я на нього. — І слухай уважно. Отож, нікому достеменно не відомо, як виник поділ людства на чаклунів і необдарованих. Існують гіпотези випадкової мутації, закономірного еволюційного стрибка або божественного втручання. Та хоч там як, а факт залишається фактом: у світах простих смертних час від часу з’являються люди з чаклунським хистом. Як правило, їхній Дар помирає разом з ними, оскільки шлюби між чаклунами й необдарованими здебільшого безплідні. Але в украй рідкісних, майже неймовірних випадках поодинокий Дар не гине, а виживає й розмножується. В результаті виникає цивілізація, де поряд із простими смертними живуть непробуджені чаклуни й відьми. Вони мають такі-сякі маґічні здібності, усвідомлюють свою відмінність від решти людей і надають перевагу екзоґамії, бо вже помітили, що в змішаних сім’ях майже ніколи не буває дітей. За переказами, у прадавні часи чаклуни в одному з таких світів отримали владу над Формотворчими і заснували перший Дім Володарів. Ніхто не знає, що то був за Дім. І він, і Доми, що постали слідом за ним, зникли невідь скільки тисячоліть тому, під час одного з багатьох Раґнароків, і пам’ять про них не збереглася — за винятком хіба туманних і суперечливих легенд… Та годі про минуле, повернімося до сучасності. Світи з невеликими чаклунськими громадами, від кількох сотень до кількох тисяч душ, виявляють у середньому раз на тридцять — сорок років. І тоді Дім, якому належить ця знахідка, отримує приток свіжої крові. А буває, хоч і вкрай рідко, знаходять світи, де мешкають десятки та сотні тисяч чаклунів, що утворили стійку спільноту. За останні чотири тисячі років були виявлені всього три такі численні громади, і дві з них були розграбовані — цебто їх членів переманили до себе інші Доми. І лише в одному випадку вдалося запобігти розграбуванню і створити новий Дім. Це зробив мій прадід Артур, що заснував Царство Світла. Так само — і тут, Морґане, ти правильно здогадався, — я задумав створити Дім на батьківщині мого предка, в цьому світі. Проте ви з Дейдрою гранично ускладнили моє завдання, пообіцявши всім тутешнім чаклунам та відьмам безсмертя.