Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— Це просто надзвичайно! Клинок скріплений дуже хитрими чарами. Я так і не зрозумів їх до кінця… — Тут Колін ніяково всміхнувся й додав: — А якщо чесно, я їх зовсім не зрозумів… Слухай, МакШоне, ти не дозволиш мені взяти шпагу до ранку. Я спробую розібратися в її чарах. Не заперечуєш?

— Звісно, ні, принце.

— Називай мене на ім’я, — запропонував Колін. — Ти Дейдрин друг, а її друзі — мої друзі.

— Гаразд, Коліне. Можеш взяти шпагу. Тільки не зруйнуй чари.

— Я буду обережний, — пообіцяв він. — До того ж ці чари скріплені намертво. Навіть за великого бажання я не зможу їм зашкодити.

Колін повернув шпагу до піхв і відклав її вбік.

— І ще одне. Можна глянути на твій перстень?

На відміну від клинка, з перснем Колін возився недовго і незабаром повернув його Кевінові.

— Глухий номер, — досадливо буркнув він. — Тут такий міцний захист, що я не знаю, як до нього підступитися. Та одне ясно: і перстень, і шпага — надзвичайно потужні маґічні інструменти. А ще й твоє загадкове походження… Я просто не йму віри, що ти не чаклун. У тебе має бути Дар. Геть усе свідчить про це.

Кевінове серце закалатало.

— Наш місцевий відун не знайшов у мене Дару, — з боязкою надією проказав він.

— Етар Альварсон? — Колін скептично пхикнув. — Та що може тямити відун у справжній маґії! У порівнянні з ним навіть мій брат Емріс може видатися могутнім чаклуном. До речі, ти знаєш, хто такі відуни?

— І хто ж?

— Ті самі чаклуни, але з непробудженим Даром. Вони лише догоджають силам, а не керують ними, вони маріонетки в руках стихій.

— Проте, вони на щось годні, — сумно заперечив Кевін; іскра надії, що була зажевріла в його серці, згасла.- Якби я мав непробуджений Дар, то зміг би виробляти відунські штучки.

— Не конче. Зрідка буває так, що Дар, поки він не пробуджений, ніяк не виказує себе. Наприклад, моя кузина Монґфінд…

— А як виявити такий Дар? — схвильовано перебив його Кевін.

Колін, здавалося, чекав на це.

— Без проблем, — відповів він і зняв з шиї золотий ланцюжок, на якому висів його чаклунський камінь. — Це Вогнезор, маґічний артефакт. Він дозволяє концентрувати і спрямовувати чари. В нашому випадку, допоможе з’ясувати, чи є в тебе Дар.

Кевін узяв до рук Вогнезор і запитливо глянув на Коліна, чекаючи подальших розпоряджень.

— Тепер стисни його в долоні і не випускай, хоч як би яскраво він не світився.

Колін заплющив очі, його обличчя набуло зосередженого виразу. Кілька секунд нічого не відбувалося, аж це Кевін помітив, що крізь його стиснуті пальці пробивається червоне світло. Поступово воно стало таким яскравим, що Кевінові здалося, ніби тримає в руці полум’я, яке от-от припече йому долоню. Якби не Колінове попередження, він напевно випустив би камінь…

А наступною миті пошкодував, що не зробив цього.

Раптом світіння згасло, і тут Кевіна пронизав такий гострий біль, що він не закричав лише з тієї причини, що йому перехопило подих. Камінь випав з його розчепіреної долоні на стіл.

Коли в очах Кевінові проясніло, він побачив перед собою усміхнене обличчя Коліна. Принц надягав на шию ланцюжок з Вогнезором.

— Аби полегшити твої страждання, — задоволено промовив той,- скажу одразу, що цей біль свідчить про наявність у тебе повноцінного Дару. Інакше ти нічого б не відчув.

— Правда? — простогнав Кевін, витираючи сльози. Зараз він був не в тому стані, щоб радіти цій звістці.

— Щира правда, — підтвердив Колін, наливаючи до його келиха віскі. — Ось, випий.

Кевін узяв тремтливою рукою келих і зробив добрячий ковток. Віскі обпекло йому горло, а по тілу розлилося приємне тепло. Знесилено відкинувшись на спинку стільця, він прикрив очі і мляво спитав:

— А менш болючого способу виявлення Дару ти не знаєш?

— Авжеж знаю. Та я хотів від самого початку показати тобі, що таке справжні чари і які вони небезпечні — не лише для інших людей, а й для тебе. Мушу попередити, що пробудження Дару в твоєму віці — дуже ризикована справа.

— Чому?

— Бо, на жаль, ти спізнився. Оптимальний вік для пробудження — шість-сім років; а що старша дитина, то вища ймовірність різних небажаних наслідків. У вже дорослих людей спроба пробудження взагалі призводить до каліцтва і навіть до смерті… Але ти ще не цілком дорослий, ти — на самій межі. Ще кілька років — і було б узагалі безнадійно. Хоча й так ризик завеликий. Більшість чаклунів та відьом, чий Дар не був пробуджений вчасно, відмовляються ризикувати і на все життя лишаються відунами.