Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— Моє шанування, принцесо, — чемно вклонився він Дейдрі. — Я не завадив вашій розмові?

— Аж ніяк, мілорде, — стримано відповіла вона. — Я саме збиралася йти. Охоче поговорила б з вами, та в мене багато справ. — Дейдра силувано всміхнулася Кевінові й рушила коридором у напрямку Бенкетної зали.

Кевін провів її ладну фігурку сумним поглядом, відтак повернувся до Морґана.

— Треба поговорити, — відповів той на його німе запитання. — Справа нагальна. Ходімо до тебе.

— Гаразд.

Вони перейшли в західне крило палацу і стали підніматися сходами. Морґан сказав:

— Вибач, що завадив вам з Дейдрою, але…

— Ти тут ні до чого, Морґане. Я сам усе зіпсував. Бовкнув одну дурницю, а вона сприйняла це на рахунок свого неповноцінного Дару.

— Дуже образилася?

— Ще б пак, — зітхнув Кевін.

Вони ввійшли до його помешкання. Морґан захистив вітальню чарами від прослуховування, влаштувався в зручному кріслі біля вікна і розкурив сигару.

— Зі мною знову зв’язувався Колін. Наказав арештувати Брана Еріксона за звинуваченням у державній зраді.

— Ага… — тільки й промовив Кевін, присівши на м’який стілець.

— Як ти розумієш, — продовжував Морґан, — я не міг не зацікавитися твоїми активними пошуками того ж таки Еріксона. Звичайно, вас не можна назвати щирими друзями, проте твоя несподівана аґресивність трохи здивувала мене. Особливо коли врахувати, що барон десь запропастився разом із Бронвен, яка, в свою чергу, перетворила тебе на мумію.

Кевін не став повторювати баєчку про те, що закляття наклав Еріксон, а не Бронвен. На відміну від Дейдри, яка швидше захотіла повірити йому, ніж справді повірила, Ферґюсон на це не купився б. Тому він просто запитав:

— А як пояснив свій наказ Колін?

— Ніяк. Доручив мені заарештувати барона й одразу відключився. У мене склалося враження, що одночасно він з кимсь розмовляв. А тепер розповідай, що за ґедзь тебе вкусив. Чому ти шукав Еріксона?

— Бо дещо довідався про його витівки, — неохоче відповів Кевін.

— Від Бронвен?

— Так… Тільки не питай, що саме. Я дав їй слово мовчати.

— Добре, не питатиму.

Морґан відкинувся на спинку крісла, закусив сигару в правому кутку рота й уп’явся в Кевіна прискіпливим поглядом. За хвилю Кевін збентежено відвів очі.

— Зрозумій… я дав слово.

— Атож, розумію. І разом з тим бачу, що тобі дуже хочеться порушити його. В цьому немає нічого ганебного, Кевіне. Бувають ситуації, коли сліпе й безумовне дотримання слова перетворюється з чесноти на дурість. Знаючи Бронвен, я маю велику підозру, що ти потрапив саме в таке ідіотське становище. Б’юсь об заклад, вона взяла з тебе обіцянку мовчати, не пояснивши, навіть не давши наздогад, про які серйозні речі збирається розповісти.

— Ну… — зам’явся Кевін. — Власне, вона попереджала, що я пошкодую…

— І цим ще дужче заінтриґувала тебе, — підхопив Морґан. — А потім розповіла про таке, що зробило тебе мало не співучасником злочину.

— Ні, не співучасником. Радше, приховувачем.

— Отож-бо й воно. Якщо називати речі своїми іменами, то Бронвен видурила в тебе обіцянку. А це звільняє від будь-яких зобов’язань. Чесне слово не можна отримати нечесним шляхом.

Зрештою Морґанові вдалося переконати Кевіна, і він переповів усе, що почув від Бронвен, нічого не приховуючи. Вислухавши його, Ферґюсон ненадовго задумався, потім сказав — але зовсім не те, що очікував почути від нього Кевін:

— Ти здогадуєшся, навіщо вона це розповіла?

— І навіщо?

— Щоб ти ще більше став жаліти Дейдру. А жалість часом убиває любов. Бронвен дуже жорстоке дівчисько.

Кевін подивився на нього з благанням:

— Морґане, скажи, що це неправда. Скажи, що це неможливо. Скажи, що цього бути не може, що все це — дурниці.

Ферґюсон зітхнув:

— Сказати я можу. Та хіба ти повіриш мені?

— Отже, чари безплідності існують?

— Цілком можливо. Теоретично я допускаю існування таких чарів, щоправда, дуже туманно уявляю механізм їхньої дії. — Він скрушно похитав головою. — Далебі, чортівня якась! Спочатку Бронвен з її приворотними чарами, тепер от — Бран Еріксон із закляттям безплідності…

— Ти зможеш його зняти? — з боязкою надією запитав Кевін.

— Тут краще звернутися до фахівця з чаклунської медицини. А можливо, доведеться зачекати повернення Коліна з його Силою. Та найперше слід упіймати Еріксона й витрясти з нього саме закляття. З чарами завжди легше боротися, коли знаєш їх першооснову. — Морґан хмикнув. — Цікаво, а що б ти робив, якби й далі тримав своє слово?