Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— Що?! — вигукнув Кевін і спробував встати, проте не зміг навіть ворухнутися — його наче паралізувало.

— Вибач, — озвалася за його спиною Бронвен. — Я мусила це зробити, щоб ти не утнув якусь дурницю.

— Відпусти мене! Я вб’ю їх!

— Не кричи, — голос Бронвен став твердим. — Інакше я позбавлю тебе мови. Заспокойся й вислухай мене. Емріс і Еріксон наслали на Дейдру чари безплідності, але вони вимагали часу, щоб закріпитися, — від шести до дванадцяти місяців. Крім того, для успішної дії закляття належало відгородити її від чоловіків, що Еріксон і зробив.

— Але ж я… — почав був Кевін, хапаючись за соломину.

— Ти з’явився надто пізно, — з гіркою усмішкою відповіла Бронвен. — Визволив Дейдру з рук викрадачів, але зруйнувати чари вже не міг. А що ж до інших, що були до тебе… то вони були недовго. Для закріплення чарів Дейдра мусила відчувати постійний голод — звісно, йдеться не про бажання поїсти. Саме для того Еріксон улаштував свій терор. І чари зрештою закріпилися.

Кевін голосно завив. Бронвен обійшла його і, зупинившись перед ним, сказала:

— Я зовсім не жартувала, коли обіцяла позбавити тебе мови. Присягаюсь, я так і вчиню, якщо ти зараз же не вгамуєшся. Будь гарним хлопчиком, Кевіне, не змушуй мене пошкодувати, що я довірилася тобі.

— Це все брехня! — сказав Кевін, з запізненням згадавши, що людям властиво заперечувати навіть очевидні факти, якщо вони суперечать їхнім бажанням. — Брехня!

— На жаль, ні, — похитала головою Бронвен. — Це правда, гірка правда — але таке життя. Емріс і Еріксон домоглися свого. Дейдра вже не зможе мати дітей. Ніколи.

— І ти знала про це?! Знала й мовчала?!

— Не кричи. За кого ти мене маєш? Невже думаєш, що я б дозволила їм зробити це? На жаль, я дізналась про все надто пізно, вже після смерті дядька Бріана. Мені Емріс розповів. Я пригрозила викрити його причетність до дядькового вбивства, і він з переляку зізнався в усіх своїх злочинах.

— Виходить, він винний і в смерті короля?

— Так. Коли стався замах, я відразу запідозрила Емріса й підслухала його розмову з Еріксоном. Вони, дурні, вважали, що їхній захист не можна подолати, а я…

— Що ти почула?

— Емріс скаржився Еріксону, що справа не вигоріла. Мовляв, король при смерті, його вбивця вмер від отрути, але з’ясувалося, що дядько Бріан змінив заповіт на Колінову користь…

— Тобто, — знову перебив її Кевін, — ти дізналася досить, щоб обох стратили. Чого ж тоді мовчала?

Бронвен важко зітхнула й відповіла:

— Дядька Бріана це однаково не воскресить, а Емріс — мій брат…

— Він злочинець! — гнівно вигукнув Кевін.

— Атож, він злочинець і заслуговує смерті. Але він мій брат, і я люблю його… Не так, як Коліна, інакше, та все ж люблю. У тебе немає ні братів, ні сестер, Кевіне МакШон. Тобі важко зрозуміти мої почуття.

У Кевіновій голові промайнула дика думка, що він, мабуть, зміг би власноруч убити Александра (і якось мало не вбив!), але холоднокровно відправити рідного брата на шибеницю йому б точно забракло духу. Відчайдушні спроби згадати, хто такий Александр, викликали в Кевіна сильний головний біль, а за секунду він геть забув, про що думав. Миттєве осяяння минуло, і лишилась тільки згадка про гострий безпричинний біль…

— Помиляєшся, Бронвен, — сказав Кевін. — Я розумію твої почуття і поважаю їх. Ти не можеш повідомити про злочин свого брата, гаразд, тоді це зроблю я.

— А пам’ятаєш, що дав слово мовчати?

— Так, але…

— Ти дав мені слово, — наполегливо повторила Бронвен.

— Але ж я не думав, що це так серйозно.

— Треба було гарненько подумати, перш ніж приставати на мої умови. А тепер уже пізно. Ти дав слово і мусиш дотримати його… якщо ти чесна людина.

— А щоб тебе покорчило! — прогарчав Кевін, оскаженілий від безсилої люті. — З яким би задоволенням я придушив тебе!…

— От тому ти й сидиш знерухомлений, щоб зопалу нічого не накоїв. Хіба я винна в Дейдриній безплідності? Я лише повідомила погану звістку.

— А ще ти покриваєш злочинців — свого брата й Еріксона, — з хижим блиском в очах проказав Кевін. — Я не потуратиму тобі в цьому. Я дав слово мовчати і стримаю його. Але залишаю за собою право поквитатися з мерзотниками. Я вб’ю їх! Обох!

— Емріса не чіпай, — попередила Бронвен. — А втім, він уже далеко, ти все одно не дістанеш його. Що ж до Еріксона, то я й сама не збираюся прощати йому смерть дядька і знущання над Дейдрою.

— А чому ж ти…

— Я терпляча, мій любий, і часу в мене вдосталь. Помста — це страва, що найкраще смакує холодною. Її слід готувати ретельно, без поспіху, отримуючи насолоду від кожної, навіть найменшої дрібнички. — В очах Бронвен затанцювали диявольські вогники. — Я готую для Еріксона такі тортури, що після смерті пекло йому раєм здаватиметься. Пропоную тобі взяти в цьому участь. Ти маєш багату уяву, тож, сподіваюся, зробиш свій внесок у нашу загальну справу, вигадаєш ще кілька особливо витончених катувань. А потім, коли все підготуємо, разом потішимося видовищем передсмертних страждань Еріксона.