Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

Бронвен примружилася й допитливо подивилась на нього:

— Та невже? Ти справді хочеш, щоб я дала тобі спокій? Гм, дуже сумніваюся. Твій погляд каже про інше.

З останніх сил Кевін постарався зосередитися на її ластовинні, що зазвичай справляло бажаний ефект. На відміну від Дейдри, чиї веснянки лише приємно пом’якшувала надто жорстку, сліпучу красу, Бронвен була просто коноплястою, що не додавало привабливості її й без того негарному обличчю.

А проте Бронвен йому подобалася. Попри негарне лице з ластовинням, маленький ніс, тонкі губи, дрібні зуби та щупляву, ще зовсім дитячу фігуру…

— Нічого, — видихнув він. — Скоро Морґан звільнить мене від твоїх чарів. Дуже скоро…

Бронвен присіла на край вузького ліжка й сумно всміхнулася:

— Не сподівайся, любий. Навіть Морґанові це не до шмиги.

Цими словами вона фактично визнала свою вину, проте Кевін нітрохи не обурився. Він і так майже не сумнівався, що Бронвен наслала на нього приворот, а її зізнання навіть принесло йому певне полегшення. Найбільше Кевін боявся тієї малоймовірної можливості, що його вабить до неї без усіляких чарів.

— Морґан упорається, — сказав він із впевненістю, якої насправді не почував. — Але я пропоную тобі шанс виправитися. Якщо ти сама знімеш з мене ці чари, я вважатиму все це лише прикрим непорозумінням і не триматиму на тебе зла. А якщо ти відмовишся, то… — Кевін завагався.

— І що ж тоді? — глузливо осміхнулася Бронвен. — Може, поскаржишся Дейдрі? І чим вона зарадить твоїй біді? Тим, що спробує видряпати мені очі?

Кевін присунув до себе хисткий ослінчик і сів.

— Між іншим, це ідея, — спокійно промовив він. — Сам я нічого зробити тобі не можу — ти ж бо дівчина. То нехай з тобою розбирається Дейдра. А я тим часом владнаю іншу нашу проблему — закатруплю Еріксона.

— От як? — насторожилася Бронвен. — Хочеш викликати його на дуель?

— Таки доведеться. З метою самозахисту.

— Хіба він загрожує тобі?

— А хіба ні? Адже він убиває всіх… — Кевін замовк і почервонів. — Ти й сама знаєш.

— Атож, знаю. Та тебе це не стосується. І взагалі, це вже в минулому. Еріксон більше не цікавиться особистим життям Дейдри.

— З чого ти взяла?

— Бо знаю.

— Це він тобі так сказав? І ти повірила йому? Цьому божевільному маніяку?

Бронвен хитнула головою:

— Так зване божевілля Брана Еріксона — один із найбезглуздіших міфів королівського двору. Скажений барон зовсім не скажений, його вчинки були продиктовані не божевіллям, як усі думають, а тверезим розрахунком. Еріксон лише вдавав, що закохався в Дейдру, так само як і вдавав, що через це з’їхав з глузду. Власне, йому було начхати на неї, бо він переконаний мужоложець, жінки його зовсім не цікавлять, йому подобаються лише хлопчики… Фе, яке паскудство! — Бронвен обурено пирхнула, а Кевіна пересмикнуло від огиди. — Отож барон убивав не з помсти і не з ревнощів. Були інші причини.

— Які?

Бронвен встала й підійшла до невеличкого вікна. Поклавши ліву руку на підвіконня, вона пильно вдивилася в Кевіна. Губи її міцно стислися, а між бровами з’явилося кілька зморщок, що аж ніяк не робили її гарнішою.

— Ти справді хочеш це знати?

— Так, хочу.

— А не пошкодуєш? Часом незнання — благо.

У грудях Кевінові замлоїло від лихих передчуттів.

— Тільки не для мене. Я маю знати все, що стосується Дейдри.

— Гаразд. Але ти мусиш пообіцяти мені, що мовчатимеш про все почуте. Що б ти не дізнався, нікому цього не розкажеш.

Вимога Бронвен здалася Кевінові більш ніж дивною, а її похмурий тон тривожив і насторожував. Помітивши його вагання, вона попередила:

— Це неодмінна умова. Без її виконання можеш не розраховувати на мою відвертість.

Кевін зітхнув і необачно вирішив, що краще знати на таких умовах, ніж не знати взагалі.

— Добре. Я даю тобі слово.

Бронвен неквапом пройшлась по кімнаті й зупинилася за Кевіновою спиною.

— Навіть не знаю, з чого почати, — рівним, безбарвним голосом заговорила вона. — Це дуже болюча для мене тема.

— Чому?

— З багатьох причин. Зокрема тому, що Еріксон убивав Дейдриних хлопців задля мого брата Емріса.

— Задля Емріса? — перепитав Кевін розгублено. Він хотів був повернутися, щоб зазирнути Бронвен в очі, але потім чомусь передумав. — До чого тут він?

— Влада, престол — от до чого. Емріс дурний, як індик, він не брав до уваги Коліна і вважав, що між ним та короною стоїть лише Дейдра, вірніше, її майбутні діти. Влаштувати на неї замах він боявся, пам’ятаючи про долю нашого батька, тому змовився з Еріксоном, щоб… Цебто ідея, як я розумію, спочатку належала Еріксонові, бо сам Емріс до такого не додумався б… Коротше кажучи, вони наслали на Дейдру чари безплідності.