Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

Розчервоніла від задоволення Монґфінд зміряла пихатим поглядом своїх товаришів, та навіть якщо й збиралася посміятись, то однак не встигла б. Наступної миті почувся лункий звук, схожий на гуркіт грому. Діти підскочили від несподіванки і дружно повернули голови на схід, де вдалині виднілися вежі, куполи та гострі шпилі Авалона. Над містом повільно здіймалась угору невелика біла хмарина. Аж ось знову гримнуло, і над фортечним муром заклубочилася ще одна така ж хмарина.

— Що це? — здивовано запитала Монґфінд.

— Твоя сестра Дана, — відповів їй Морґан, — наказала дати салют із сорока гармат на честь перемоги наших військ над ґотійцями.

— То ми вже перемогли?! — радісно вигукнув один із хлопчиків.

— Так, — кивнув Морґан. — І з цієї нагоди я припиняю сьогоднішні заняття. Можете повертатися до міста.

Дітей не довелося підганяти. Вони квапливо попрощалися з Морґаном та Кевіном і з войовничими криками побігли до маленького гайка, де в тіні дерев паслися їхні поні під наглядом прислуги. Морґан глянув їм услід і знову розлігся на траві.

Тим часом окремі постріли злилися в безупинну канонаду. Кевін усміхнувся:

— Дана вже хазяйнує в палаці як справжня королева.

— Раз війна скінчилася, то скоро вона нею стане, — сказав Морґан і солодко позіхнув. — А Колін жде не діждеться, щоб затягти її в ліжко. Це відчувається навіть у розмовах з ним. Якби це було можливо, то я б подумав, що Дана обпоїла його до одуру приворотним зіллям.

Кевін мерзлякувато повів плечима.

— Морґане, — скоромовкою випалив він, — а приворотні чари легко зняти?

— Коли як. Залежить від самих чарів і відьми, що їх накладає. Та для тебе це не актуально. За свою цноту не бійся — на чаклунів, навіть ще непробуджених, вони не діють.

— Точно не діють?

Ферґюсон повернув голову й запитливо подивився на нього:

— Гадаєш, хтось тебе приворожив?

— Боюся, що так… Але не питай хто.

— Не питатиму.

Якийсь час обоє мовчали. Нарешті Кевін, трохи осмілівши, запитав:

— Морґане, що мені робити?

— Думаю, нічого. Я певен, що ти помиляєшся. По-моєму, це ніякі не чари, а банальне бажання стрибнути в гречку… Гм-м. Даруй, що втручаюсь у твоє особисте життя, та як я розумію, зараз ви з Дейдрою рідко… е-е, буваєте разом. Вона хоче зберегти бодай видимість пристойності до вашого весілля, і її можна зрозуміти. І також можна зрозуміти тебе — що ти мимоволі заглядаєшся на інших дівчат. Це цілком природно.

— Аж ніяк! — палко запротестував Кевін. — У цьому немає нічого природного. Повір мені, ця приворот, я знаю.

— То переспи з тією дівицею, що буцім приворожила тебе, — байдуже сказав Морґан. — Як правило, приворотні чари розвіюються після першої ж ночі.

Кевін був шокований:

— Ну, дякую за пораду! Чув би тебе Колін…

— Ага! — усміхнувся Ферґюсон. — Це Дана? Тоді викинь з голови дурні думки й заспокойся. Дана дуже гарненька дівчина, і не дивно, що тебе вабить до неї — без усяких приворотних чарів. Я теж її хочу, але не роблю з цього трагедії.

Кевін потупився:

— Це не Дана… це Бронвен.

Морґан рвучко підвівся і спрямував на нього ошелешений погляд.

— Бронвен?! Це дитя? Ти що, збоченець?

— Ніякий я не збоченець, — ображено і зніяковіло заперечив Кевін. — І Бронвен уже не дитя. Вона ще юна — так, безперечно. У неї нема тієї ранньої жіночності, що властива Дані, з цим я теж згоден. Проте Бронвен уже зараз дуже приваблива і навіть… — Він осікся, бо Морґанів погляд із просто ошелешеного зробився очманілим. — От бачиш, Морґане! Бачиш, що зі мною діється! Коли я думаю про Бронвен, стаю геть дурний… Хіба це нормально?

— Ні, не нормально, — погодився Ферґюсон. Від його поблажливості не лишилося й сліду; тепер він сприймав ситуацію серйозно. — Це вкрай підозріло.

— Авжеж. Бронвен точно наслала чари, не сумнівайся. Вона поводиться зі мною… ну, провокативно. Ставиться до мене, як до своєї власності, наче цілком упевнена, що я ніде від неї не подінуся.

— А Дейдра? — запитав Морґан. — Вона знає про твою… фатальну пристрасть?

— Ні. Я не наважуюсь їй зізнатися. Боюся скандалу. Дейдра вже й так підозрює Бронвен у спробах увести мене і дуже зла на неї. Останнім часом вони часто сваряться, хоча й намагаються не показувати цього на людях.

Морґан кивнув:

— Я таки помітив між ними напруженість, але не думав, що це через тебе. Бронвен узагалі стала дивною, ще дивнішою, ніж раніше. Мабуть, подорослішала… на свій власний манер. — Він ненадовго задумався. — І якщо в принципі існує можливість приворожити чаклуна, то Бронвен, найпевніше, це вміє.