Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— А ти бачив картину в Тронній залі, присвячену цій події? — запитав Колін. — Пам’ятаєш, що там зображено?

Ерік Маелґон, що досі спокійно сидів у кріслі й зі знудженим виглядом слухав їхню розмову, ніби це його зовсім не стосувалося, раптом сказав:

— Камені!

— Атож, — кивнув Колін. — Камені. На тій картині король стоїть перед вівтарем, а архієпископ покладає на його голову корону. Ліворуч від короля — його дружина, праворуч — брат королеви, герцоґ Ласійський. На грудях у всіх трьох висять камені: червоний у короля, фіолетовий у королеви і синій у герцоґа. Права рука королеви та ліва рука герцоґа торкаються кінчиками пальців великого алмаза, що вінчає корону.

— Знак Влади, — радше не припустив, а констатував Морґан Ферґюсон.- Напевно, — погодився Колін, зважуючи на долоні камінь, що його раніше носив покійний король. — А це, як і сказав архієпископ, Знак Сили. Що ж до каменів у королеви та її брата, то вони мають бути Знаком Життя і Знаком Мудрості. Гадаю, їх тримають у скарбниці разом з короною та іншими королівськими реґаліями.

МакКормак замислено зсунув брови.

— Звучить переконливо. Але є одна заковика — ні королева, ні герцоґ Ласійський не були чаклунами.

— Тоді це означає, що Провідники беруть лише пасивну участь в обряді. Вимоги до них інші, і їх чітко сформулював король Вортимер — дружба та любов.

— Гм-м, — промугикав Морґан. — Цікава, між іншим, картина вимальовується. Якщо тлумачити цей уривок буквально, то в момент покладення корони ти маєш пройти в якісь Ворота й опинитись у якомусь іншому місці, біля якогось Джерела.

— А ще там має бути якась Хазяйка, — додав Колін. — Навряд чи це алеґорія. І про неї, і про Джерело дядько казав так, ніби вони справді десь існують, і я маю потрапити туди… Але як це може бути? Люди напевно помітили б, якби їхні королі кудись зникали під час коронування.

— Могли й не помічати, — флеґматично промовив Маелґон. — Можливо, обряд передбачає насилання особливих чарів на всіх присутніх у соборі. Таких особливих, що їх не здатний виявити жоден звичайний чаклун. Це ж бо Споконвічна Сила.

— Цікава теорія, — сказав Ферґюсон. — Що думаєш, Коліне?

— Навіть не знаю. Сподіваюсь, архієпископ розповість більше.

Морґан підійшов до столу, взяв книгу і став навмання гортати її сторінки.

— Може, тут є ще щось корисне.

Колін хитнув головою:

— Навряд. За винятком цього уривка, там більше немає згадок ні про Джерело, ні про Знаки, ні про Ворота. Власне, тому я й запам’ятав його, що він виразно виокремлювався з решти тексту. Тепер я не сумніваюся, що король Вортимер написав увесь трактат заради цієї єдиної сторінки. Це зашифроване послання нащадкам — на той випадок, якщо вони втратять секрет оволодіння Силою.

— Гаразд, — сказав Морґан, поклавши книжку на стіл. — Вважатимемо, що ми правильно зрозуміли це послання. Тоді ти маєш вирішити, хто з нас під час коронування стоятиме по праву руку від тебе. Іншими словами, хто буде твоїм Провідником праворуч.

— Так, звісно, — підтримав його Алан МакКормак, а Ерік Маелґон мовчки кивнув.

Колін силувано всміхнувся, наче наперед перепрошуючи за своє рішення.

— Морґане, Еріку, Алане, — промовив він. — Я не можу віддати перевагу будь-кому з вас, показавши тим самим, що його дружбу ціную вище за дружбу інших. От чому я запросив Кевіна МакШона. Він буде моїм Провідником.

Алан МакКормак, подивився на Кевіна з відвертою неприязню. Ерік Маелґон лише байдуже знизав плечима. А Морґан Ферґюсон схвально хрокнув і, на противагу МакКормакові, нагородив Кевіна доброзичливим поглядом.

— Що ж, розумне рішення. А хто буде Провідником ліворуч? Дана?

Колін приречено зітхнув:

— Звичайно, Дана, хто ж іще. Адже відсьогодні Дейдра моя сестра.

Кевінові стало шкода молодого короля. Він зрозумів, що, всупереч усім своїм запевненням, Колін до останнього не полишав надії домогтися від Дейдри взаємності…

Повернувшись до палацу після батькового похорону, Дейдра прогнала зі своїх покоїв усіх фрейлін та служниць, самотужки роздяглася і швиденько забралась у ліжко. Вона не спала понад півтори доби і на зворотному шляху з абатства святого Мартіна, де знайшов свій останній спочинок король Бріан, мало не падала від утоми. Проте зараз, коли все вже скінчилося, Дейдра була така напружена, що ніяк не могла заспокоїтися й заснути. Натягши до підборіддя ковдру, вона безцільна блукала поглядом по спальні і все думала, думала…