Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— Десь як Пенелопа, — неохоче відповів Артур.

— Значить, дуже. Ймовірність того, що дядько визнав би вашу схожість за випадкову, була нульова… Брендо, любонько! Не квапся як на пожежу. Ніхто не з’їсть твій торт, не бійся. А буде мало, створю ще один… — Бронвен знову повернулася до Артура. — Вибач, що я називала Діану стервом. Тоді я не знала, хто вона така.

Артур промовчав. Він вдав, що не розчув її слів.

— От цікаво, — озвався Колін. — Якщо дядько Бріан вважав Хазяйку ворогом нашої родини, чому не попередив мене? Чому не сказав, що вона зазіхає на Дейдру?

— Він попередив, що Хазяйка небезпечна, — заперечила Бронвен. — А більше сказати не міг, оскільки боявся за твоє життя. Він знав тебе і розумів, що тоді ти спробуєш помститися. Це ж очевидно.

— Авжеж очевидно, — пролунав голос Дейдри-меншої.

Вона виникла на своєму стільці поруч з Артуром, а в руці тримала надкушене тістечко і поводилася так, наче зовсім не відходила від столу. Ніхто з нас не помітив, коли саме вона з’явилася.

— Тітонько, — цілком буденним тоном звернулася Дейдра до мене. — У тебе все личко замазюкане. Їж акуратніше, не квапся. До речі, не хочеш закусити солоним огірочком?

— Ні, — відповіла я, взявши серветку. — Не хочу. По-моєму, це збочення — шоколадний торт з огірком.

— Воля твоя. — Вона поглянула на Артура: — З Браном Еріксоном ми розібралися. Що далі?

— А далі поговоримо Дейдрою… Не з тобою, а…

— Розумію, що не зі мною. Часом аж зло бере, що мене так назвали. Ім’я дуже гарне, ще б пак; але мене бісить, коли починають з’ясовувати, про яку Дейдру йдеться. Я вимагаю, щоб ти заборонив називати дітей іменами живих родичів.

— В будь-якому разі, моя заборона не матиме зворотної сили.

— Зате дозволить уникнути подальшої плутанини. Якщо в нашій сім’ї з’явиться ще й третій Артур…

— Гаразд, донечко, я врахую твоє побажання. Але наразі маємо серйозніший клопіт. Я вважаю, що треба розповісти про все Дейдрі-старшій, і якщо вона погодиться, привести її в Безчасів’я.

— Без Провідників? — запитав Колін.

— За твердженням Джерела, це неодмінна умова.

— Але це дуже небезпечно.

— Я розумію. Тому ми маємо розповісти їй абсолютно все . Нехай вона сама вирішує…

— Артуре! Ти ж чудово знаєш, що вона погодиться. У Дейдри вроджена пристрасть до самопожертви. Якби Еріксон не був такий дурний, то просто б звернувся до неї й переказав їй Діанину пропозицію. Тоді б Дейдра давно стала Хазяйкою Джерела… або його черговою жертвою. — Колін повернувся до Дейдри-меншої: — Сонечко, придумай що-небудь. Повинна ж існувати причина, чому Діана з-поміж багатьох жінок-напівкровок обрала саме Дейдру.

— Я не знаю, дядьку. Діана хоч і не була цілком справжньою Хазяйкою, але мала значно тісніший зв’язок із Джерелом, аніж я. Думаю, вона просто побачила в тітці Дейдрі свою наступницю.

— А як щодо її походження? — запитав Артур. — Те, що вона дочка чаклуна, що був, хай і частково, прилучений до Сили?

— Ми про це питали. Як і про математичні здібності. Джерелу однаково.- Гаразд. Тоді поставте таке питання. Джерело має знати Дейдру-старшу як Провідника Брендона…

— Тату! — обурилася менша Дейдра. — Чи ти маєш мене за дурну? Я намагалася пояснити це Джерелу, але воно не зрозуміло.

— Певніше, — уточнила я, — на підставі наявної інформації Джерело не може визначити, чи годиться Дейдра на роль Хазяйки.

— Стривайте, дівчата. Не про це йдеться. Запитайте просто, без викрутасів: чи уб’є Джерело Дейдру, якщо вона зануриться в нього без Провідника.

Дейдра-менша заплющила очі, а за кілька секунд широко розплющила їх.

— Відповідь — ні! Джерело не вб’є тітку Дейдру. Воно дочасно пробудить її Дар і дасть їй Силу… Але ж дивина! Якщо Джерело не може визначити, чи здатна тітка стати його Хазяйкою, чому робить для неї виняток?

— Виняток робить не саме Джерело, — зауважив Артур, — а встановлений Діаною захист. Я добре знаю… знав її. Вона мала звичку прораховувати все до кінця з огляду на всі можливі варіанти. Тому природно було припустити, що, встановивши проґраму захисту Джерела, вона передбачила виняток — для Дейдри… А тепер, доню, запитай, що станеться з самою проґрамою, коли Дейдра зануриться в Джерело.

Секундне мовчання. І відповідь:

— Все правильно, тату. Проґрама перестане функціонувати.

Який час ми мовчали, відчуваючи невимовну полегкість. Незабаром цей кошмар відійде в минуле, і наші життя вже не залежатимуть від наших Провідників. Хоч я й не уявляла себе без Брендона, але думка про додатковий зв’язок з ним не була для мене втішною. Ще менше тішився Брендон від усвідомлення того факту, що в разі своєї смерті він потягне за собою в могилу й мене…