Олег Авраменко - Син Cутiнкiв i Cвiтла

— Раніше ми не були знайомі. Мене звати Бренда.

— Дуже мило. Ми з вами майже тезки… Гм. Ви вже звиняйте, що не встаю. Візьміть до уваги мій похилий вік.

— Скільки вам років, бароне? — запитав Колін.

— Не маю уявлення, ваша величносте. Я давно втратив відчуття часу. А зарубок на дереві, за прикладом героя цього роману, я не робив. — Він указав на книгу, що лежала перед ним. — „Робінзон Крузо“ в ґрецькому перекладі. Єдине моє чтиво. Ваша сестра, государю, дуже винахідлива у своїй жорстокості. До речі, у вас не знайдеться закурити? На відміну від консервованої їжі, всі мої запаси тютюну давно зіпсувалися від вологи.

Колін дістав з кишені пачку сигарет, підійшов до стола й поклав її перед бароном. Тієї ж миті вовк підхопився на ноги і грізно загарчав.

— Спокійно, Емрісе, — сказав йому Бран Еріксон. — Лежати.

Вовк перестав шкіритися і спокійно розлігся на підстилці.

— Емріс? — перепитав Колін.

Еріксон кволо всміхнувся:

— Я приручив його ще вовченям і назвав на згадку про вашого брата. Він такий самий дурний і слухняний. — Барон розкурив сигарету і з насолодою затягся. — Дрібниця, але приємно… То ви прийшли поквитатися зі мною, чи спочатку вислухаєте мої пояснення?

— Пояснення були б не зайві.

— Тоді сідайте. — Еріксон показав на перекошену лаву біля стіни. — Даруйте, що не маю нічого кращого.

— Дякую, я постою, — відповіла Дейдра, висловивши нашу спільну думку.- Що ж, воля ваша. Ви молоді, ноги у вас міцні… Якщо не помиляюся, вас цікавить, навіщо я вступив у змову з королем Аларіком і орґанізував викрадення леді Дейдри?

— Зокрема й це.

Еріксон жадібно докурив сигарету і взяв наступну.

— Все почалося з того, — заговорив він, — що колишня Хазяйка Джерела вирішила передати свої повноваження леді Дейдрі. Вона звернулася до короля Бріана з проханням привести його дочку до Джерела, але він навідсіч відмовився.

— Чому? — запитав Артур.

— Бо не довіряв їй. У них були дуже напружені стосунки. Король Бріан кілька разів намагався зануритися в Джерело, але Хазяйка не дозволяла йому, поки він не приведе леді Дейдру. А король, своєю чергою, наполягав на тому, щоб спочатку викупатися в Джерелі і лише потім привести в Безчасів’я дочку.

— Отже, вони зациклилися?

— Саме так. Врешті-решт король вирішив, що Хазяйці потрібна не Дейдра, а тільки її тіло — аби вселитися в нього. Відтоді він перестав приходити в Безчасів’я й посилив охорону каменів.

— А хіба Хазяйка не могла сама взяти до себе Дейдру? — запитав Колін.

— На жаль, не могла. Вона мала один серйозний недолік — була позбавлена тіла, і за межами Безчасів’я її влада кінчалася. Вона могла лише спостерігати матеріальний світ і спілкуватися з деякими його представниками, зокрема, зі мною.

— А з Дейдрою?

— На жаль, ні. Для спілкування з нею належало пробудити її Дар. А цього в жодному разі не можна було робити. Щоб стати справжньою, істинною Хазяйкою, леді Дейдра мусила зануритися в Джерело з непробудженим Даром, причому без зв’язку з матеріальним світом — як фізичним, так і метафізичним.

— Що-що?

Еріксон видав короткий скрипливий смішок.

— Так висловилася Хазяйка. Потім вона пояснила мені, що під метафізичним зв’язком мається на увазі контакт із Провідником, а під фізичним — наявність дітей.

— Ага! — сказав Артур. — От навіщо знадобилися чари безплідності.

— Якраз для цього. Це було перше, що я зробив, ставши помічником Хазяйки.

— І вбили сімох ні в чому не винних людей, — гнівно мовив Колін.

— Я був змушений, государю, — спокійно відповів Еріксон. — На війні часто гинуть невинні люди. Чари безплідності мали закріпитися — а в цей самий час ваша кузина, даруйте на слові, загуляла як кішка.

Колін заскреготав зубами, але промовчав.

— А що було далі? — запитала я.

— Далі ми чекали слушного моменту. Король Аларік мав повний комплект Знаків, але навіть не підозрював про їх призначення. Для нього це були просто фамільні коштовності з деякими маґічними властивостями. За порадою Хазяйки, я розкрив Аларіку їхній секрет, а він, зрозуміло, негайно кинувся в Безчасів’я. Хазяйка зустріла його і не пустила до Джерела, вимагаючи леді Дейдру в обмін на Силу. Отак і було влаштоване те викрадення.

— А коли ваш задум не вдався, ви наважилися на крайній крок, — підсумував Колін. — Убити короля Бріана й посадити на трон дурного та слухняного Емріса, який залюбки віддав би Дейдру Джерелу.

— Ми не мали іншого виходу, ваша величносте. Король Бріан одразу запідозрив Хазяйку в причетності до викрадення леді Дейдри. Він навіть заявився в Безчасів’я, щоб зажадати пояснень. Тоді ж Хазяйка спробувала вбити його, але він був напоготові і встиг утекти. Відтак його насторожене ставлення до неї переросло у непримиренну ворожість, а це загрожувало… — Еріксон зробив паузу й виразно глянув на Артура, — вам, Кевіне МакШон.